Я сама запропонувала мамі не працювати, хотіла, щоб вона трохи відпочила. Мама уже на пенсії, але кидати роботу вона не бажала, казала, що відчуває ще себе ще цілком здатною на заробляти. Я, все-таки, вмовила маму піти з роботи, пообіцявши їй компенсувати її зарплату. Я тоді заробляла в кілька разів більше матері, плюс у мого чоловіка теж були пристойні заробітки.

Ми жили дуже добре, купили власне житло і власне авто. Могли дозволити собі поїхати відпочивати у будь-яку країну світу. Словом, ми не бідували, тому мені було зовсім не важко підкидати мамі щомісяця певну суму. Чоловік був не проти. Близько півроку все йшло за планом, але потім запити моєї матері зросли. То на одне попросить, то на інше. Я не могла зрозуміти, куди мати стільки витрачає. Джерело

Спочатку запідозрила, що вона могла влізти в якийсь кредит, і боїться мені зізнатися. Спробувала запитати у брата, але він відмовчувався, мовляв, нічого не знає. Тоді я спитала у мами напряму, в чому справа. В розмові, мама зізналася, що вона допомагає моєму братові. Частину грошей, які я їй даю, вона віддає своєму молодшому сину.

Коли я, ошелешена, запитала, чому мама так, робить, вона розплакалася і пояснила, що у брата дружина не працює, у них двоє дітей, всю сім’ю тягне на собі брат, от вона із жалості і вирішила їм допомогти.

– Кому ти допомагаєш – спитала я. – Дорослому сину і його безробітній дружині? Я була в шоці від того, що весь цей час забезпечувала не тільки маму, а й сім’ю свого брата.

Мама не розуміла мого обурення, вона вважала, що якщо я живу добре, то я зобов’язана допомагати родичам.

Я була обурена ще й тим, що дорослий, одружений брат не соромився брати гроші у літньої матері. Образилась на маму я і за те, що весь цей час вона приховувала від мене той факт, що що віддає гроші синові.

Мама ж мене звинуватила у тому, що це я змусила її кинути роботу. Вона б і далі собі працювала і по-тихому допомагала братовій сім’ї.

На прощання я сказала матері, що відтепер буду давати грошей рівно стільки, скільки вона заробляла до пенсії, і якщо мати і далі буде віддавати гроші братові, то це вже її проблеми, які я вирішувати не збираюся.

Я пішла, а мама в сльози: – Я ж вас обох ростила! Невже брат тобі чужий? Йому важко, він один всю сім’ю тягне, а ви з чоловіком з жиру біситеся.

Закривши двері, я залишилася при своїй думці: брат і його дружина – дорослі здорові люди, які самі в змозі працювати і заробляти.

Мама перестала зі мною спілкуватися, не відповідає на мої дзвінки, каже, що не чекала такого від мене, що гроші мене зіпсували.

Я вважаю, що якщо ми допомагаємо тим, хто здоровий і повний сил, ми таким чином робимо цим людям гірше. Вони звикають до постійної допомоги і не прагнуть робити щось самі.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.