Я вийшла заміж по любові, як мені тоді здавалося. Після весілля ми з Максимом пішли жити до його мами в невелику двокімнатну квартиру, але чоловік запевнював мене, що це – ненадовго. Але рік чоловік не працював, казав, що чекає нормальної роботи. Спочатку він і справді шукав варіанти, але потім зовсім розслабився, вдень спав, а ночами грав в комп’ютерні ігри.

Спочатку, поки ще були виплати на дитину, я якось тягнула. Але синові виповнилося два роки, стало зовсім складно. Чоловік все ще не працював, а свекруха відмовилася нам допомагати, сказала, що ми дорослі і це наші проблеми. Вона купувала собі фрукти, мила перед онуком, чистила, нарізала, і тарілку до себе в кімнату несла. Я так більше не витримувала: плакала, просила чоловіка на роботу влаштуватися. Джерело

Коли я зрозуміла, що чоловік мінятися не збирається, я подала на розлучення. Чоловікові повідомила про це, але він ніяк не відреагував. Коли я збирала речі, він спав, тому навіть і не помітив, як я переїхала до своєї мами. Через кілька днів я залишила сина у своєї мами і поїхала в столицю в пошуках кращої долі.

Я багато працювала, приїжджаючи на день-два до сина, хоча б раз в місяць. Чоловік, який жив неподалік, так жодного разу до сина не прийшов, хоча добре знав, де живе моя мама. Просто ні Максим, ні його мама, не були зацікавлені у зустрічах з дитиною А моя свекруха взагалі заявила: «Буде у сина нова дружина, народить нових онуків».

Десь приблизно через рік я зустріла Олега. Він дуже відрізнявся від мого колишнього чоловіка. Ми почали зустрічатися, він сам захотів познайомитися з моєю мамою і моїм сином. Незабаром Олег запропонував мені переїхати до нього, і наполіг, щоб дитина жила з ними. А потім я дізналася, що чекаю другу дитину. Олег був щасливий, хоча і мого сина він любив, як рідного.

Коли народилася донечка, я відразу вийшла на роботу, а з дитиною погодилася сидіти мама Олега. Моїй донечці якраз виповнилося шість місяців, як в моєму житті знову з’явився Максим. Не знаю, як він дізнався телефон і мою адресу, але він почав телефонувати мені, приходити до мене, коли Олега не було вдома, зустрічати мене з роботи.

Дивно, три роки ні я, ні син, йому були не потрібні, навіть аліменти не платив, а зараз він про нас згадав. Просив повернутися, співав про любов, казав, що на роботу влаштувався і дім для нас пригледів.

Я сказала йому, що вже пізно щось змінювати, щоб він відчепився від нас, бо поїзд пішов. Та Максим відповів, що не збирається так просто здаватися. Мені страшно, бо я не розумію, для чого він це зараз робить, повірити у те, що він змінився, я чомусь не можу.

Моя свекруха, мати Максима, ходить і всім розповідає, яка погана її колишня-невістка – онука не дає, втекла до міського чоловіка, на квартиру спокусившись, повертатися до її сина, дура така, відмовилася. А Максим був готовий прийняти її і пробачити.

Після життя з такою сімейкою я розумію, що заслуговую на щастя. А чого від них ще чекати, я не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.