Коли у мене з’явилася невістка, я постійно намагалася налагодити з нею стосунки, але мені ніяк не вдавалося це зробити. Я мріяла, що буду повноцінною бабусею, допомагаючи у вихованні своїх внуків. Моя донька живе далеко, тому внука від неї я не бачила.

Тому коли я дізналася, що невістка чекає дитину, дуже втішилася. Невістку я прийняла, як рідну доньку. Намагалася любити її, догоджати у всьому, але її це лише дратувало. Джерело

Коли син сказав мені, що я стану бабусею вдруге, я щаслива ходила по дитячих магазинах і скуповувала дитячий одяг та іграшки. Перед тим, як принести і віддати це невістці, я, по старій звичці, прала і прасувала речі, акуратно складала, щоб вони вже були готовими до появи малюка.

Якось я, щаслива, принесла невістці цілий пакет дитячого одягу. Вона, без особливого інтересу закинула пакет з речами в шафу і видавила з себе «дякую». Я дуже розстроїлася, адже хоча б заради пристойності, могла б зробити вигляд, що вона рада. В той день вона навіть не запропонувала мені чашку кави, а я так хотіла посидіти з нею і поговорити. Через те, що у нас не складалися з невісткою теплі відносини, я дуже переживала.

Ще одну спробу налагодити контакт я зробила, коли невістка лежала в лікарні на збереженні. Я приготувала смачненької їжі і принесла їй, а вона відмовилася, сказавши, що їй все необхідне принесла її мама. Мені було дуже прикро і образливо, коли я забирала все назад.

Коли невістка народила, я відразу запропонувала їй свою допомогу після виписки, але Анна сказала: «Не треба, все що потрібно, зробить моя мама». Мені дуже хотілося побачити малюка, тому я прийшла через два дні без запрошення, але моїй невістці це дуже не сподобалося. Вона явно була не рада мене бачити, про що я здогадалася за її поглядом.

Я кілька хвилин гралася з онуком і змушена була йти додому, тому що невістка придумувала різні відмовки. Так повторювалося постійно, коли я приходила. Від будь-якої моєї допомоги вона відмовлялася тим, що це все вже зробила її мама і більше нічого не потрібно.

Гуляти з онуком вона теж мені не дозволяла, завжди робила це сама. Так було завжди і я не розуміла, в чому справа. Я ж ніколи не ображала її, швидше, навпаки. Я знайшла вихід – приходила до них додому, коли син був удома. При ньому Анна стримувалася і не могла забороняти мені спілкуватися з онуком.

А нещодавно я взагалі була ошелешена: сваха зателефонувала мені і сказала, що невістка жаліється на мене, що я сиджу вдома, а їм нічого не допомагаю. Я була шокована, адже все відбувається з точністю до навпаки.

Я не витримала, і поїхала до невістки – час для розмови для нас настав. А вона мені сказала, що свідомо не хоче впускати мене в свою сім’ю, і так буде і надалі, скільки б я не старалася. Бо її сім’я – це лише її сім’я. А я – свекруха, і нічого доброго від мене чекати не слід.

Хто їй вбив в голову таку дурницю, я не знаю, але вона і досі обмежує спілкування з онуком. І що робити, я вже навіть сама не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.