В ТОЙ ДЕНЬ Я НЕ ЧЕКАВ НІКОГО, АЛЕ ВІДЧИНИЛИСЯ ДВЕРІ, І НА ПОРОЗІ СТОЯЛА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА «ВЛАСНОЮ ПЕРСОНОЮ». ТЕЩА НІКОЛИ НЕ ПРИЇЖДЖАЛА З ПУСТИМИ РУКАМИ – ВОНА ЗАВЖДИ ТЯГЛА З СОБОЮ ДВІ СУМКИ ПРОДУКТІВ, ДЛЯ НАС. ТА МЕНІ ЦЕ БУЛО ЯКОСЬ БАЙДУЖЕ, Я БУВ ГОТОВИЙ СОБІ ВСЕ ЦЕ КУПИТИ, ЛИШЕ, ЩОБ НЕ БУЛО ЇЇ В НАШОМУ ДОМІ. Я ЇЇ НЕ ЛЮБИВ І ВОНА МЕНЕ ТЕЖ, ТА ТОГО ДНЯ МИ ПОГОВОРИЛИ І ВСЕ ЗМІНИЛОСЯ

День, коли до нас приїжджала теща, був найгіршим днем в моєму житті. Коли Марія Михайлівна зайшла в квартиру, ми з дружиною сиділи на дивані. Виявляється, Оля знала, що мама приїде, просто нічого мені не сказала, щоб наперед не засмучувати.

Я не любив тещу, бо вона вічно була не в дусі. Практично з порогу у неї починалася гора претензій до мене: то я ще досі не полагодив тумбочку в коридорі, то взуття не там поставив, то кіт зіпсував її «нові» туфлі, то я життя її дочки зіпсував.

Я ніколи не горів бажанням бачити цю жінку. Проте розумів, що вона – мама моєї дружини, тому я зобов’язаний її терпіти.

І ось, відчинилися двері, і на порозі стояла Марія Михайлівна «власною персоною».

– Боже, що у Вас так смердить, немов воно згоріло? – Дружина підстрибнула, немов ужалена і побігла на кухню. Там і справді підгоріло щось з її куховарства.

Теща ніколи не приїжджала з пустими руками – вона завжди тягла з собою дві сумки продуктів, для нас. Та мені це було якось байдуже, я був готовий собі все це купити, лише, щоб не було її в нашому домі.

В той день я з Олею посварився через приїзд її мами.

– Оля, скільки вона ще буде приїжджати до нас? Відведи її кудись, і залиши її там.

Дружина теж не лізла за словом в кишеню:

– Вона тобі не сподобалася з найпершої зустрічі. Мама, до речі, теж не в захваті від тебе.

Я ще хотів щось сказати, але передумав, щоб не погіршити ситуацію. Оля забрала тещу на кухню і вони про щось там мило бесідували. Ну вже, хоч так…

До кінця того дня ми не сказали один одному жодного слова.

Зранку теща першою підійшла до мене. Вона довго на мене дивилася, оцінювала, і мені, чомусь, ставало страшно.

– Ти любиш Олю? – зненацька запитала вона в мене.

– Так, – я був просто в шоці від такого допиту, – Я ще на весіллі це говорив.

– Всі ви так кажете… І теща почала плакати.

Мені стало цікаво, до чого ці одкровення. Раніше я нічого подібного від неї не чув. Я знав, звичайно, що теща розлучилася зі своїм чоловіком, але не знав за яких обставин.

– Двадцять років тому мій чоловік мені сказав, що любить мене … А через 5 років залишив з донькою одних. Тому я маю бути впевнена, що ти не зробиш те саме з моєю донькою.

Здається, я все зрозумів. Я навіть не дав їй договорити. Швидко одягнувся і побіг в магазин. Я зовсім забув про те, що ми з Олею вже 5 років разом і що саме сьогодні у нас річниця.

Додому я повернувся з двома оберемками троянд і смачним тортом. Я виправився і привітав дружину з нашим святом. Спеціально для тещі ще раз озвучив, що дуже кохаю Олю. Ми сіли за стіл, і ніхто вже не ображався один на одного, так як панували розуміння, любов, вірність і чесність.

Ще я подякував Марії Михайлівні за дочку. Вона посміхнулася і навіть вперше в житті мене похвалила, чого я ніколи не чув від неї.

В той день я вперше назвав її мама. Виявляється, і з тещею можна мати хороші стосунки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.