Не даремно старі люди часто кажуть, що коли виходиш заміж, дуже важливо кохати свого обранця, а не думати лише про добробут, лише тоді у вас буде справжня міцна сім’я.

Заміж я виходила саме з великого кохання, я дуже кохала свого чоловіка, і була найщасливішою жінкою, коли він зробив мені пропозицію.

Мої і його батьки не дуже заможні люди, можна сказати, люди середнього достатку, та й у нас великих заощаджень, тому на багате весілля ми й не сподівалися.

На весілля ми покликали лише найрідніших людей та найближчих друзів. Коли всі гуляли і веселилися з-за столу встала моя свекруха і попросила уваги:

– А я дарую молодим землю! Будуйтеся там і живіть щасливо! – прокричала вона.

Гості аплодували, вітаючи такий вчинок свекрухи. А я щасливо посміхалася. Коханий чоловік, добра свекруха, ще й нерухомість у подарунок. Земельна ділянка, яку вручила нам мати чоловіка, виявився дійсно шикарною, знаходився на березі річки, неподалік від центру міста. Коштувала вона чималих грошей. Нам це місце дуже сподобалося.

Після весілля, розібравшись з боргами, ми почали замислюватися про будівництво будинку.

Чоловік отримав дозвіл на будівництво і за рік ми вже звели коробку. Поставили вікна, накрили дах. Потрібно було реєструвати будинок у державній установі.

Як виявилося, земельну ділянка й досі по документально належала моїй свекрусі і про передачу її нам в спільну власність мова вже не йшла.

Врешті наш будинок довелося оформити на його маму, після чого я почала заводити розмову щовечора з чоловіком про те, що пора б вже реалізовувати дану на нашому весіллі при всіх обіцянку і переоформити будинок на нас з чоловіком.

Ми його будували лише за свої, спільні гроші. Свекруха ні копійки нам не дала на будівництво, а у його мами ще дві дочки, які, вибачте, коли її не стане можуть зазіхнути на наше житло.

І його мама відреагувала спокійно і я навіть зраділа цьому, що все по-чесному і я не дарма підписалася під цю грандіозну будову, позбавляючи себе всі ці роки відпочинку на морі, красивих речей і походів по магазинах.

Але все виявилося інакше, ніж я сподівалася: моя свекруха проконсультувалася з юристом і прийняла рішення подарувати будинок і земельну ділянку моєму чоловікові. Щоб при розлученні і розподілу майна не можна було розділити між нами, він повністтю був у власності чоловіка. Іншими словами я не маю права претендувати на будинок, який побудувала сама!

Хочу попередити тепер усіх жінок, не робіть такої помилки як зробила я, ставтеся дуже обережно до такого роду подарунків, адже навіть найрідніші люди не завжди бажають вам добра.

Фото ілюстративне, з вільних джерел