– ОЙ, МАМО, НЕ ТРЕБА НАС ПОВЧАТИ. САМІ РОЗБЕРЕМОСЯ! МИ ВСЕ ПРОРАХУВАЛИ! ЗАТЕ ВСЕ ЯК У ЛЮДЕЙ! – СКАЗАЛА МЕНІ ДОНЬКА. МИ З СВАТАМИ ПОДАРУВАЛИ НАШИМ ДІТЯМ НА ВЕСІЛЛЯ ГРОШІ НА ОДНОКІМНАТНУ КВАРТИРУ, А ВОНИ ВЗЯЛИ В КРЕДИТ ТРИКІМНАТНУ

 

На весілля нашим дітям ми скинулися з сватами і подарували гроші на однокімнатну квартиру. Вистачило б на гарну, з ремонтом, перший час жити можна.

І ось діти купили квартиру, запросили нас на новосілля. Ми з сватами ледь не впали, коли побачили трикімнатну в новобудові. Зрозуміло, що в кредит.

Настрій у нас погіршився, тому донька спішила нас заспокоїти: – Не треба нам нічого говорити! Ми дорослі і ми так вирішили!

Сперечатися ми не стали, хоча і вважали цей крок нерозумним: – Ваша справа. Робіть, як знаєте.

Але наші діти на цьому не зупинилися: квартира є, тепер треба і машину. А то доньці і зятеві далеко на роботу міським транспортом добиратися.

Ну що ж, справді треба, чоловік розбирається трохи в авто, допомогу у виборі запропонував. Та вони знову все зробили по-своєму. Захотіли нову, з автосалону. Кілька тижнів по автосалонах бігали, нарешті вибрали. Подзвонили, щоб ми прийшли подивитися. Машина і справді гарна, але за ціною однокімнатної квартири. Ми зрозуміли, що вони знову влізли у кредит.

Старої машини вони не хотіли, їм подавай таку, щоб не соромно було з неї вийти. А я вважаю це дурістю. Ніби комусь є діло до того, хто з якої машини виходить.

Тоді у мене виникло логічне запитання: два кредити, а жити ви на що збираєтесь?

– Ой, мамо, не лізь. Самі розберемося! Ми все прорахували! Зате все як у людей!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩