КОЛИ РОМАН ПРИЇХАВ ДО БУДИНКУ, НА НЬОГО ТАМ ВЖЕ ЧЕКАЛИ. ТРЕМТЯЧИМИ РУКАМИ ВІН ВЗЯВ 10 ГРИВЕНЬ, І ПООБІЦЯВ З’ЯВИТИСЯ ЧЕРЕЗ ТРИ ДНІ. ЦЕ БУЛИ НАЙДОВШІ ДНІ В ЙОГО ЖИТТІ. ВІДТОДІ МИНУЛО 6 РОКІВ, А ТА ЛЯЛЬКА Й ДОСІ СТОЇТЬ У НАШОМУ ДОМІ

 

– Привіт, Денисе, – привітався Роман.

– Доброго дня, а ляльку Ви купили? – Запитав хлопчик.

– Звісно, купив, тільки я ось думаю, день народження у Наталі через чотири дні, де ти будеш цю ляльку від неї ховати? – Запитав Роман.

– Поки що не знаю. – Хлопчик трохи замислився. Тоді Роман запропонував:

– Давай ми з тобою домовимося так, через чотири дні, з самого ранку, я приїду до тебе і привезу подарунок для сестрички.

Роман показав Денису ляльку яку купив і в хлопчика на очах з’явилися сльози радості, він посміхався і здавалося був самою щасливою дитиною в світі.

Як і домовились, через чотири дні Роман привіз подарунок, а на додачу купив великий торт, який з дозволу вихователів передав дітям.

Пройшов майже рік. З тих пір у Романа з Денисом зав’язалась справжня чоловіча дружба. Кожного разу, коли Роман привозив продукти, Денис зустрічав свого друга, і щоразу намагався пригостити його то яблуком, то цукеркою. Роман в свою чергу також приїжджав не з пустими руками.

Але якось, одного разу Дениса не було на місці. Виявилося, що хлопчика переводять в іншу школу, а сестра Наталя залишається тут. За цей час Роман дуже прив’язався до дітей і вирішив кардинально змінити долю свою і Дениса з Наталею.

Він, не довго думаючи, звернувся до керівництва дитячого будинку з проханням усиновити дітей. Ця процедура зайняла не мало часу. В Романа з матеріального боку було все дуже добре. Заробітна плата у нього була вище середньої, батьки давно жили за кордоном і допомагали фінансово, будинок теж у нього був власний і великий. Але була одна проблема, у Романа не було дружини. На той момент він навіть ні з ким не зустрічався. І тоді Роману прийшла в голову ідея, з якою він звернувся до мене.

Роман запросив мене на вечерю в кафе, де без зайвих слів запропонував вийти за нього заміж. Чесно кажучи, я була збентежена. Але коли він пояснив ситуацію в якій опинився і що це так би мовити тимчасово, я трохи подумала і погодилась. Вже через три місяці діти жили в будинку Романа. Вони всі троє, були найщасливішими в світі. Я часто приходила до них в гості, допомагала по господарству і сама не помітила як прив’язалася до них всією душею. Через тиждень я з речами стояла на порозі у Романа, він був не проти.

З тих пір минуло шість років. У нас чудова й дружна сім’я. А згодом у нашій сім’ї народився наш спільний з Романом син, йому щойно виповнився рік. Для Дениса й Наталі ми тато й мама, так вони почали нас називати як тільки я переїхала до них. А та лялька, й досі в нас у будинку на самому почесному місці.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩

 
Loading...