Ніколи не думала, що я вийду заміж вдруге. Перший чоловік був непоганим хлопцем. Але разом жити мені не сподобалося. Мені здавалося, що я постійно комусь щось винна. І я зробила висновок, що навіть з люблячою людиною заміжжя для мене – це не найкращий варіант.

Минув час і в мене змінилася думка. Я вийшла заміж. Він був дивним. Мені здавалося, що таких людей не буває. Я просто не бачила недоліків. Їх не було!

Коли мені щось не сподобалося я починала обурюватися тому, що не могла промовчати. А він сідав поруч і терпляче, як дитині, починав пояснювати причину свого вчинку. Щоб не було недомовленостей. І все відразу вставало на свої місця. Мені ставало смішно, і ми сміялися разом. А скільки б часу я провела з надутим лицем, якби він теж промовчав!

Хоча помиляюсь, недолік є. Він колись був одружений. Однак, дуже давно і недовго. Так, мені неприємно, коли мене, можливо, будуть порівнювати з колишньою дружиною. Вона напевно краще готує або прибирає в будинку. Тому я, звичайно, запитала про неї. Але мій мудрий чоловік сказав:

– Ця справа відбулася дуже давно і я нічого не пам’ятаю про спільне життя.

Але сталося так, що я випадково з нею познайомилася сидячи в компанії. Це була мила жінка з тонкими рисами обличчя, дуже скромна і чарівна. З нею не можна було не подружитися. Звичайно, мова зайшла про нього. І вона, вибачившись, сказала дивовижну річ:

– Як ви живете з такою нехорошою людиною?

У мене прямо щелепа відвисла. А я, навпаки, запитати:

— Як це ви залишили такого гарного чоловіка. – і ми обидві засміялися.

Вона стала перераховувати його недоліки:

– Він любить фільми якісь дивні. Завжди приносить в будинок букети польових квітів. А його манера замикатися в собі і мовчати по три дні. Ось ця манера постійно ображатись. Незрозумілі картини, які він малює. А …

Вона говорила, а я дивувалася. Я нічого такого не помічала. А фільми зарозумні, як для мене, картини і квіти так, були, але вони мені дуже подобалися …

Я замріялася і згадала інший випадок. Зупинилися поговорити з приятелькою. Згадали нашу спільну знайому:

— Ти бачила її чоловіка? Такий красень! Де тільки такі водяться? Високий, широкоплечий, прямо як з картинки, – поділилася враженням вона.

Ну, поговорили і розійшлися. А я через день знову зустріла ту знайому з чоловіком. Я остовпіла, згадавши, як розмалювала його красу моя приятелька. Здоровий чорнявий чоловік з великими рисами обличчя. Він мав широкий ніс, навислі брови і недобрий погляд із під лоба. Аж геть ніяк не був схожий на красеня. Єдина краса – це густе волосся, але і те росли майже від брів. Пожартувала вона вчора, чи що?

А потім мене осяяло. Ні, не пожартувала. Це – її тип краси. Їй подобаються високі і чорняві. І все, вже красень.

Так і з моїм чоловіком. Те, що подобається мені – недолік для іншого. От так і з моїм чоловіком – те, що для мене норма, для іншої – величезний мінус. От і слухай після того думку інших.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Джерело