Був у мене шлюб і його не стало не стало. Не подумайте нічого зайвого, ніхто не пив, не ходив наліво. Шлюб розпався через звичайну скнарість. Погано, що я відразу не розгледіла цю рису у своєму судженому, за що сильно поплатилася. П’ять безглуздих років витрачено даремно.

Випав перший сніг, погода виглядала напрочуд романтичною. Я зустріла Ігора на автобусній зупинці розговорилися. В автобусі я не одразу помітила, що він не компостував свій квиток і так продовжував їздити ще багато разів. Через деякий час спілкування ми тихо і скромно розписалися. Ігор виглядав благородно, відкладав на квартиру, і мені теж запропонував приєднатися до збору коштів. Звичайно ж я погодилася відкладати разом із ним.

З часом чоловік почав мені забороняти робити зайві витрати на несерйозні, за його словами, дрібниці. Мені було дивно і незвично жити без кави і театрів, але довелося змиритися, так як в сім’ї головний завжди чоловік.

На першому році спільного життя нам вдалося вибратися відпочити на морі. Час в цілому провели непогано, але нудьги не уникнули. Часто ходили на пляж купатися і загоряти. Прогулянки були звичайними і про будь-які покупки навіть не можна було заговорити. Я ображалася, що на спільні відкладені гроші ми отримували тільки прогулянки. Перед поверненням додому я сяк-так випросила магніт на пам’ять, який благополучно зламався через 2 місяці.

Наступні 2 роки мені доводилося багато разів слухати, як я  не заплановано викинула 50 гривень на той магніт. Вже тоді, я повинна була насторожитися через таке ставлення до мене. Але я була переконана, що це для спільного блага, заради того, щоб якнайскоріше купити квартиру. У Ігора не було шкідливих звичок, завжди відповідав розумно. Нам вдалося заощадити двісті тисяч гривень. Чоловік тут же оформив їх на себе, відкрив депозитний рахунок у банку. Після цього випадку я продовжувала відкладати, але вже окремо від чоловіка, проте будь-які покупки робити чоловік і надалі забороняв.

На другий рік спільного життя він взагалі виступив у родині у ролі банкіра і давав гроші на необхідні мені покупки в борг. Мені доводилося писати розписку, в якій вказувала дату повернення боргу. Якщо я не встигала повернути, платила відсотки.

На третій рік наша економія досягла максимуму. Я ходила майже в одному і тому ж одязі, речей нових не було і мене просто манило прогулятися по магазинах. Дуже хотілося піти в справжнє кіно, бо наше телевізійне життя вдома сильно набридало. У вільний час я займалася читанням книг, а він рахував і рахував наші доходи. Стверджував, що планує майбутню покупку – квартиру.

Мuнуло n’ять ж0рстkuх років сnільного жuття. Нам вдалося накопичити потрібну суму грошей. Залишався один крок до покупки квартири. Тут Ігор і сказав мені перевести накопичені мною гроші йому на карту. Мене це дуже насторожило! Адже він, напевно, і не збирався нічого купувати. Він просто продовжував збирати гроші. І я зрозуміла, що таке життя ніколи не зміниться.

Того вечора ми посварилися. Я все йому виказала. Він продовжував вимагати, щоб я віддала йому те, що заощадила. Я не витримала і поїхала до батьків, подавши документи на розлучення. У день розірвання шлюбу я вперше зайшла в кафе перекусити і відчула, що можу не економити. У мене була достатня сума на життя.

Обміркувавши всі варіанти, я вирішив відкрити свій бізнес. Я була щаслива, що так вчинила, так як бізнес приносив свої плоди.

Минув час, з’явився колишній чоловік. Розпитував, який у мене заробіток і пропонував почати жити заново. Звичайно ж я про нього і чути не хотіла, у всіх соцмережах заблокувала. Незабаром я почала зустрічатися з розумним і красивим хлопцем. Отримувала від нього різні подарунки, квіти і багато уваги. Він не був скнарою. Тоді я і відчула, що закохуюся. Добре, що вчасно одумалася, а то довелося б ходити на роботу в одних штанах і купувати продукти в борг.

Фото ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!