Петро з Галею їздили відпочивати до Іспанії. Коли повернулися, Петро зустрівся зі своїми колегами, щоб поділитися враженням. А ті його відразу:

– Ну як там, Петре, добре відпочили? Як Іспанія? За матеріалами

– Суперово! Країна – казка! Море, мандарини, апельсини, Панелопа Крус – кожна друга. Шикарна країна! Сомбреро, пляжі чистенькі, то треба, хлопці, бачити на власні очі.

– Ну, а пригоди з вами якісь були? – питають хлопці Петра.

– Один раз було. Якось мені Галя каже: “Петре, ти йди до готелю, я по крамницях прогуляюсь”. Ну, я собі й пішов. Ввімкнув телевізор, відкрив nляшку вiскі, сuгаpи, сиджу, відпочиваю – на всі гроші. І тут пішла так третя доба мого відпочинку, а Галі нема. Тоді я спустився до рецепції і кажу: “Я – Петро, з 625-го номеру. Чи ви не бачили моєї Галі?”

– Та чого не бачили, вона у дона Педро, у 1 728 номері.

Я зразу руки в боки і рішуче пішов до ліфта. Підіймаюсь до 1 728 номера, стукаю. Тут відчиняє двері дон Педро. Боже, хлопці, здоровий, весь у м’язах, волосся чорне, довге, Бандерас відпочиває. Питаю його:

– Шановний доне Педро, чи не скажете мені, а де моя Галя? А він:

– Ви проходьте, будь ласка, не переживайте, вона є в мене.

І тут виходить з ванни моя Галя.

– Боже, я аж почервонів. Подивився на неї, а жuвiт висить, гpyдu висять, ноги в цeлюлiті і так мені, хлопці, стало невдобно перед тим доном Педро, навіть і не знаю, як вам то повісти.

Оповіла: Леся Яворська