Мені тоді було трохи за тридцять, працювала я на одній із Львівських фабрик. Моя напарниця, з якою ми дружили, пішла в декрет, тому на її заміну прийшла Люся.

Люся це ще той фрукт. Сама заміжня, але про чоловіків говорила лише в “поганому світлі”, і про свого Андрія в тому числі. Я ще тоді дивувалася, для чого вона взагалі заміж входила, раз всі такі погані.

Вона часто повторювала одну і ту ж фразу, що колись їм всім хтось покаже, де раки зимують. Словом, злоба у неї була на чоловічу стать.

Якось ми розговорилися, а вона мені каже: “Їду сьогодні в Польщу”.

В той час, хоча й зараз таке є, люди з нашого регіону часто їздили і заробляли таким чином хороші гроші. А перевозили “пачушки”, в той час можна було один блок перевезти.

Я вирішила докладніше з’ясувати, що і до чого, бо з рідних ніхто цим не займався, тому чула про “бізнес” від чужих людей. Вона поділилася своїм досвідом, а я, прийшовши додому, розповіла про додатковий заробіток чоловіку (в той час було туго з грошима).

На наступний раз, коли Ліда запланувала на ніч їхати в Польщу, мій Роман поїхав з нею (щоб зрозуміти, що й до чого). Я в той час була на перших місяцях вагітності, тому гроші лишніми б не були, тим більше, це в нас така довгоочікувана дитинка.

Я дуже зраділа, що моя колега по роботі взяла мого Романа з собою. Вона ж підкаже, як краще. Я вже подумки тратила гроші, облаштовуючи дитячу кімнату.

Ще думала про те, як можна в людях помилятися, адже з першого погляду вона мені геть не сподобалася, а тут такий добрий вчинок з її боку.

Ох і пожаліла я про свій поступок. Роман зранку приїхав сам не свій. Гроші привіз хороші, але був дуже дивний. Я спершу все списала на те, що не спав майже всю ніч, границя, те се…

Через два місяці таких спільних поїздок в Польщу Ліда повідомила мені, що розлучається з чоловіком, бо скільки можна терпіти. А ще через місяць мій Роман від мене пішов… пішов до Ліди…

– Я тепер непогано заробляю, не хвилюйся, грошима допомагати буду, – заспокоїв мене чоловік.

Ось тобі і поспішні висновки!

Значить, не даремно мене внутрішній голос попереджав! Ліда виявилася все-таки віроломною розлучницею. Немов в тумані я проходила весь покладений термін, народила дівчинку.

Єві вже два рочки. У мене нікого так і немає, я вирішила поки жити для дитини. З Романом час від часу зустрічаємось, але я не бачу з його боку до донечки ані грама любові.

Що буде дальше, одному Богу відомо.

Я ні на кого не тримаю зла, просто знаю, що закон бумеранга ніхто не відміняв…

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело