Скільки себе пам’ятаю, я багато працювала для того, щоб забезпечити свою сім’ю, допомогти дітям і чоловікові, який ніяк не міг знайти собі роботу. Мені прийшлося працювати на 2-х роботах, щоб забезпечити родину.

Якось я захотіла купити собі нову сукню, порадувати себе хоч трохи. Але коли я сказала про це чоловікові, він відповів, що я настільки погано виглядаю, що жодна сукня мені не допоможе. Від його слів мені стало дуже прикро, адже я працюю, стараюся заради них! Заради кожного члена її сім’ї! Природно, що при таких обставинах часу зайнятися собою у мене не було.

Так буває. У кожного з нас, коли ми стоїмо на звивистій доріжці і не знаємо, як і де нам повернути, щоб життя стало кращим, легшим. А потім я зрозуміла, що чоловікові дуже вигідно бути разом зі мною, і що роботу він навіть не шукає, бо йому подобається байдикувати і жити за мій рахунок. І тоді я прийняла рішення розлучитися з чоловіком.

Це був важкий період. Це складно і неприємно, коли ти починаєш вичавлювати себе заради оточуючих, заради рідних. І, звичайно, поступово стаєш невидимкою, яку ніхто не цінить.

Я з двома дітьми пішла жити до матері, бо не могла дозволити собі житло. Грошей було мало. Звичайно, як і кожна мати, перше, на чому починаєш економити – ти сам. Кожну копієчку несеш додому, все для дітей. Знову пішла на другу роботу. До вечора сиділа в офісі, потім їхала мити підлогу в кафе. Додому поверталася пізно і втомлена.

Мене на довго не вистачило. Я стала здуватися, падати, ставати слабкою і безпорадною. Вдома всі це прекрасно помічали, але так само прекрасно на все це закривали очі. Мати не хотіла багато допомагати. Хоча, звичайно, без неї я б зовсім не впоралася.

Діти, в силу свого віку, просто не могли зрозуміти всього мого відчаю. Я стала схожою на тінь. А одного разу я повернулася з роботи дуже голодна, то був кінець місяця, грошей у мене не було, тому я нічого не купила. Я була впевнена, що мама щось приготувала, але моя мати подала мені майже недоїдки ввечері, і сказала, що вона не зобов’язана мене утримувати.

Я не витримала, мені було дуже образливо, адже я все роблю заради інших, собі нічого не залишаю, але цього ніхто не цінить. З наступного дня я твердо вирішила змінити життя і навчитися дбати про себе. Перше, що я зробила, це купила собі гарну сукню, пішла в салон краси і змінила роботу. Дітей я записала в групи продовженого дня, щоб вони довше були під наглядом педагогів і вихователів. З часом я змогла дозволити собі переїхати від мами.

Це було і пройшло. Тепер все добре, але кожному завжди потрібно пам’ятати цю просту річ. Якщо людина сама поставить на собі хрест – люди, що оточують її, зроблять теж саме. Треба любити себе, тоді і інші тебе полюблять.

Фото ілюстративне – kartalinka.

Джерело