Зараз мене всі рідні засуджують в тому, що я між сином та чоловіком обрала кохання. Не розумію, у чому моя провина, адже син вже дорослий, має власну сім’ю. Захотів привести мені в квартиру невістку, яка вже давно побачила себе господинею в моєму домі, що мені дуже не подобалося. Вважаю, що син має сам подбати про житло для своєї жінки, ми б просто не змогли жити всі разом.

Ще з дитинства батькам було на мене абсолютно байдуже, старша сестра пішла з дому, коли їй було 16, а я молодша й чекала, коли вже підросту й зможу покинути неблагополучну батьківську оселю. Старалася більше часу проводити в дідуся — лише він мене дійсно любив. Коли батьків не стало, ми з сестрою поступилися квартирою для нашого молодшого брата, адже йому було найскладніше.

Сестра одружилася у 18 років, народила сина, жили вони спершу складно, потім знайшли стабільний заробіток, невеличкий, але на життя вистачало. Син у них зараз успішний бізнесмен й у всьому допомагає. Я втекла з дому до старшого чоловіка й одружилася. Це засмутило лише дідуся, який говорив, що не догледів за мною. Я завагітніла, і коли народився син, чоловік покинув мене. Взагалі у нас з ним були складні стосунки, але історія не про це. Я нікому нічого не казала й орендувала собі кімнату в гуртожитку на останні збереження. Згодом про таку складну ситуацію дізнався дідусь, й забрав мене до себе. Мені було дуже не комфортно заважати дідові — квартира однокімнатна, а тут ще й маленька дитина. Але він був непорушним.

Завдяки йому, я провчилася заочно, причому одночасно працювала, зате дідусь няньчився з онуком, а потім водив його і в садок, і в школу. Саме дід наполягав на тому, щоб я відкладала і відкладала гроші, причому в валюті – щоб було надійніше і менше бажання потім їх витратити.

Коли син був в підлітковому віці, дідуся не стало і я обміняла його однокімнатну на більшу двокімнатну в спальному районі з доплатою. Згодом син пішов в армію, а я познайомилася з чоловіком й одружилися. Він молодший за мене на цілих шість років, але ми щасливі разом.

Прийшов син з армії, вступив у коледж й привів знайомитися до на дівчину. Поводила вона себе нахабно, але я не стала перечити сину. Ми з чоловіком оплатили їм місце в ресторані, а батьки невістки купили алкоголь, солодощі і ще щось там. Бачилися ми з ними лише один раз — на весіллі.

Батьки невістки сказали, що до себе вони молодих не будуть брати, бо з ними вже живе донька з двома дітьми. Я теж не хочу, щоб вони жили в нас. Чоловік мій в цю ситуацію не встрягав, але мені самій було не комфортно. Спершу молодим ми орендували квартиру на пів року, щоб вони мали час знайти роботу назбирати коштів, а далі нехай думають самі. Правда, пройшов цей період і вони пройшли до на на поріг.

Син до мене ще й з претензією: «Це не вся твоя квартира, тут і діда є частина, а значить – і моя теж». Тим більше у нього прописка. Але у невістки її ж немає!

Я сказала, що була молода,  з дитиною і в його віці заробляла кошти собі на житло. А вони двоє, повні сил працювати не хочуть. Вона ще вчиться, він ходить на пів ставки працює. Звичайно, так можна жити: я оренду заплатила, її батьки передають харчі, а вони і не думають про завтра.  Як ще молодь навчити? Я б ще пустила їх до нас, якби бачила, що вони відкладають кошти на власне житло, заробляють, а так зараз двоє сядуть на мою шию. І що дуже важливо – все ж у мене молодий чоловік, а дівчина любить одягати все коротеньке, мені це не подобається дуже! Я йому довіряю, а от невістці — ні.

Ось і пішла про мене чутка по рідних та сусідах – я для всіх погана, а син мій – хороший. Сина я з дому не виганяла, міг і далі жити, а якщо захотів власну сім’ю, то тепер нехай думає.

Хіба ж я не права?

Джерело