Впродовж життя, ми допускаємо дуже багато помилок, про які потім дуже шкодуємо. Пів року тому я втратив кохану людину, дружина пішла від мене і зараз це дуже соромно усвідомлювати.

Я дуже її кохав, і з часом зрозумів, що я не можу без цієї жінки. Для мене ці речі були такими звичними, що я просто припинив їх помічати. Тоді я наважився на перший крок, знав, де працює дружина і вирішив її зустріти після роботи. Купив букет увітів, але вона його не прийняла, просто мовчки посміхнулася і пішла геть.

Оля обідилася на мене і пів року тому попросила більше не з’являтися в її житті. Ще в сімейному житті їй постійно не вистачало моєї уваги, а я цього не хотів визнавати. Мені більше подобалося гуляти з друзями, я міг приходити додому під ранок. Ми дуже часто з нею сварилися та могли цілими днями не розмовляти.

Але одного дня Оля зібрала речі і пішла. Тоді я був дуже злий і сказав собі, що знайду ще кращу жінку.

Але зараз я розумію, наскільки помилявся. Оля просто не виходила з моєї голови, навіть коли я гуляв з іншими дівчатами, то постійно порівнював їх з дружиною, мене нервувало те, що вони геть не схожі на колишню дружину.

Тільки зараз я зрозумів, що моя Оля – найдорожча мені людина в світі і я готовий на все аби повернутися в сім’ю. Я навіть приходив до колишньої дружини додому, стояв перед нею на колінах і просив пробачення, але погляд дружини став скляним, я зараз не впізнаю її.

Як би я міг повернути час назад, я б не допустив більше такої помилки. Мені дуже соромно за свою поведінку і за те, що я так поводився з дружиною.

Джерело