Гануся була сиротою. Її виховували бабуся та дідусь. Все, що могли вони їх дали, дівчина виросла хорошою людиною. Єдине, що вони її просили, не тягнути довго з заміжжям, що встигнути поняньчитись з маленькими.

Та, на жаль, так не вийшло, але мова не про те…

Того дня мала бути виписка мами і маляти. Гануся з гордістю оглядала свого крихітного синочка. Як довго вона зі Степаном чекала на це диво.

З самого ранку вона метушилася, обирала наряд для себе, для Андрійка вже був готовий білий конвертик з голубим бантиком. Гануся навіть зачіску модну в когось пригледіла і випробовувала її на собі, все хотіла свого Степана здивувати.

Якось вона почула на коридорі дивний звук. Він не був, як зазвичай у пологовому будинку. Молода матуся вийшла поглянути, що ж відбувається.

На коридорі стояла жінка років 50-ти і в пів голоса промовляла молитву. В той час її донька, як я потім дізналася, приводила на світ свого первістка.

Я ніколи не відчувала любов матері, але саме тоді я зрозуміла, що вона є і має неймовірну силу.

Мама завжди буде промовляти молитву за свою дитину, де б вона не знаходилась: поруч з нею, в далекій та чужій країні, в лікарні, чи просто в невістках. Серце матері – безкрає!

Давайте побережемо сердечко матері! Зателефонуйте їй прямо зараз і просто спитайте, як справи, а в кінці скажіть, як сильно ви її любите!

Як би я хотіла, щоб в такий важливий момент в моєму житті, як народження нової дитинки, моя мама просила у Господа допомоги…

Автор – Наталя Гуренко