– Я Новий рік завжди з подругами відзначаю, але в цьому році немає у мене компанії. Старенькі до дітей поїхали, а я висплюся вдома гарненько. Телевізор подивлюся і салатиків зроблю. Але син мені одну ідейку підкинув, запросив в гості. Я спочатку думала відмовитися, але він був таким наполегливим, що я здалася, – розповідає 60-річна Зіна Іванівна.

Онуки у бабусі теж є – 5 і 12 років дітворі. Син давно облаштував своє життя і живе зі своєю дружиною. Вони обзавелися іпотечною квартирою, квартиру батька здають в оренду, вона занадто маленька для їх величезної сімейки. Завдяки орендній платі покривають платежі за іпотеку.

З невісткою відносини не склалися з самого початку. Вони не конфліктують, проте тримають дистанцію. Уляна – птаха горда, вона у своєї мами йде на поводу, а думка свекрухи її не цікавить від слова зовсім.

– Подарунки я завжди дарую не ті, приходжу невчасно, дзвоню занадто часто, поради мої погані … Можна цілий день претензії невістки перераховувати. Всі мої слова вона сприймає в багнети. Подруги мені радили гроші дарувати, але я не хочу принципово, онуки хіба оцінять?

Свати і інші родичі грошей теж не дарують, але ось гостинцям від свахи завжди раді. А коли Зіна Іванівна передає солодощі або одяг, вічно щось не так. Всі подарунки забраковуж невістка, ще й дітей своїх цьому вчить.

Її мама з онуками часто бачиться, вони і ночують у неї, і на гуртки бабуся їх водить. А ось Зіну Іванівну від діток захищають, хоча вона завжди рада допомогти. Невістка єхидно посміхається і відмовляється від послуг матері чоловіка, мовляв, ми і самі справляємося.

Зіна Іванівна на сина і онуків не ображається, адже вони ні в чому не винні. Дзвонить їм, гостинцями балує, до себе на чай запрошує. Головне, що у сина життя склалося, а вона може і потерпіти витівки невістки.

– Ось син мене запросив Новий рік зустрічати, а як його дружина відреагує на мій прихід – невідомо. Вона почне очі закочувати і нерви чоловікові мотати, я-то знаю. Син намагався мене переконати в тому, що вона мені рада буде. Домовилися, що він заїде за мною після обіду, тому я і заздалегідь почала подарунки купувати. Дійсно, одній чекати бій курантів було б сумно.

Син забрав маму, відвіз додому і поїхав на парковку.

– Приходжу, а всі ходять ще в піжамах. У квартирі такий бардак, що я за голову взялася. Питаю невістку – ми святкувати збираємося? Вона каже, мовляв, їду замовила – вже в холодильнику. Запропонувала їй хоча б забратися трохи, адже в такій обстановці негоже Новий рік зустрічати.

Зіна Іванівна прибирала на кухні, до неї підбігла молодша внучка.

– Я їй дала серветку, щоб вона пил протерла. Краєм ока в холодильник заглянула – продуктів було достатньо. Взялася туалет і ванну відмивати. Син повернувся – я його посуд мити відправила. А Уляна навіть з місця не рушила – втомилася вона на роботі. Ну, не маляром же працює, за комп’ютером як втомитися-то можна? Назвала її ледаркою …

Старша донька теж валялася в спальні і навіть не думала допомагати родичам. Внучка слухала музику і втикала телефон.

– Я і влетіла з віником в руках. Кажу, зараз телефон у відро для сміття викину, свято настає, а ти ще навіть обличчя не умивала. У цей момент «прокинулася» невістка. Накинулася на мене, бачте, командую я не в своєму будинку. А хіба я не правду їй сказала? Насварила мене при дітях – бач яка! Приїхала на свято, щоб прибирання генеральне робити, краще б вдома залишилася.

На цьому все не закінчилося, потім і син Зіни Іванівни до розбірок підключився.

– Чому кричите? Що тут сталося? Я нічого говорити не стала, вийшла в коридор і одяглася. Давно ми з нею так не лаялися, та ще й в таке свято. Я вдома наплакалась, нарізала собі салатів і сіла перед телевізором. Не потрібна я цій сімейці – давно треба було вже усвідомити. Тільки я і підживлювала ці відносини, якщо б не мої дзвінки і візити, вже б ім’я моє внучки забули.

Образу все-таки старенька тримає на сім’ю сина.

– Я вже читала про те, що людей похилого віку «усиновляють» в будинках для людей похилого віку. Візьму, все продам і поїду туди. Знайду собі матір-одиначку з дитинкою, яка дивитися за мною буде, і напишу на неї дарчу. Син не цінує мене, на мою сторону не встає – нехай і з дружиною своєю няньчиться.