– Все, з мене годі, – сказала засмучена Надія і взяла до рук телефон. – Антон мене вже не кохає. Як тоді пояснити той факт, що на саме моє день народження він надумав з друзями йти на охоту.

Надя з Антоном зустрілися ще студентами на весіллі друзів. Вони тоді були дружкою та дружбою. Надя одразу ж зраділа, якого красеня буде мати поруч все весілля, але сам Антон не зважав на плани дівчини. Він вигулював щоразу з іншою, а на саму дружку уваги, такої, як хотіла дівчина, не звертав.

Вже на другий день, коли на поправинах, яке було у нареченої дома, буле менше людей, Антон нарешті зрозумів, що кращої за Надію йому не знайти.

За рік часу вони відгуляли весілля, а згодом, рік за роком в них з’явилося два синочки.

Антон працював в банку, Надя влаштувалася нянечкою в садок, де і ходили їх діти.

Життя пливло своєю течією. Ось Надії вже сорок наближається. Все б добре, та жінці не хватало уваги, ніжності, любові. Все стало якимось буденним, сірим.

– Що є поїсти? – запитав чоловік того вечора.

– А там де ти був, що, не годують? – буркнула я.

Та на Антона це не подіяло. Він, як завжди, поїв, подякував, і направився до дивана, щоб переглянути улюблену передачу.

– Як же мене це злить. Я ж давно натякала, що хочу свій ювілей відсвяткувати весело, з друзями, рідними, але ж він вже завтра…

– Антоне, а що ми завтра плануємо? –  востаннє вирішила для себе запитати я.

Не знаю, що ти, а я вже домовився з друзями про охоту. З області якась шишка приїжджає, хоче, щоб ми зробили йому “свято”, а ми ж це вміємо, правда ж?

– Вмієте, особливо ти…

Надя цю ніч так погано спала. В голові крутились тисячі думок: “Може в нього хтось з’явився? Зараз так модно мати молоденьких дівчат під боком”.

Зранку Надія прокинулась одна. Сум огортав серце.

– Невже таки поїхав на свою охоту? В такий день. А казав, що 22 листопада ніколи не забуде. Як же він помінявся…

Надя заварила кави, взяла в одну руку горнятко а в іншу телефон і почала писати.

– Не очікувала від тебе такого. Ти змінився. Якщо в тебе хтось є, то скажи, не муч мене. – боязкими пальцями жінка натиснула на кнопку – відправити.

Надя вже уявляла, як чоловік подає на розлучення. Як вони ділять майно. Сльози так і котились по її щоках… Її здогадки перервав звук повідомлення.

– Будь готова! Через годину буду.

Антон і справді прибув через годину. У нього в руках був великий букет квітів. Сам він був одягнений в костюм, який йому підібрала дружина, і великий пакет, в якому красива білосніжна сукня.

– Люба, я хочу, щоб сьогодні, в цей важливий для тебе день, сталась ще одна подія. Ти станеш моєю дружиною перед Богом?

Надія завжди хотіла повінчатися в церкві, але для Антона це було не так важливо, а тут її мрія, про яку вона навіть не згадувала вже, здійсниться.

Антон про все подбав: домовився зі священиком, родичами, друзями. Цей день був одним з кращих в їхньому житті. Живуть вони до сьогодні в мирі, злагоді та любові.

Ось такі бувають історії.

Автор – Наталя Гуренко

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело