Жила в селі одна жінка, вона мала трьох дітей. Старші доньки проживали в місті, а молодший син з нею. Невістка напoгoтові вже була, але дуже нешанобливо ставилася до матері свого майбутнього чоловіка. Поставить, наприклад, блюдо на стіл: хочете їжте, хочете – ні.

Одного разу приїхали до неї дві старші дочки, і їм дуже не сподобалося, що невістка не доглядає за їхньою матір’ю. сказали: За матеріалами

– Мама, хіба можна так жити? Поїдьте до нас.

Поїхала жити до старшої дочки. Живе вона день, два, тиждень. Одного разу дочка їй каже:

– Мама, коли ви будете сидіти за столом і побачите, що я моргаю, знайте, що треба вставати. Просто моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите за столом.

Вранці сідають за стіл, а дочка вже моргає. Вона ще не встигла сісти, а вже довелося вставати. Пожила так кілька днів, поїхала до молодшої сестри.

Живе вона тиждень, а потім їй дочка теж говорить:

– Мама, якщо я буду вас штoвхати, знайте, що треба вставати. Моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите за столом.

Вранці сідають за стіл, а дочка вже під столом ногою штовхає.

Вона вранці встала, зібралася і поїхала в своє село.

Йде додому полем, тому що не хоче, щоб люди бачили, соромно.

Йде і плаче, що нікуди їй податися, знову до сина повертається.