Брати гроші в борг для мене – остання справа, дуже цього не люблю! Краще відмовлю собі в чомусь, перетерплю. І ось півроку тому ми з чоловіком зважилися на велику покупку. Але нам не вистачало 100 тисяч гривень. Я запропонувала чоловікові відкласти покупку і далі збирати до повної сумми. Але його рідна тітонька сама нам запропонувала позичити нам такі гроші.

Брати гроші в борг для мене – остання справа, дуже цього не люблю! Краще відмовлю собі в чомусь, перетерплю. Я з тих людей, хто сидить і збирає, нехай і повільно, на свої потреби.

І ось півроку тому ми з чоловіком зважилися на велику покупку. Але нам не вистачало 50 тисяч гривень.

Я запропонувала чоловікові відкласти покупку і далі збирати до повної сумми. Але його рідна тітонька сама нам запропонувала позичити нам такі гроші.

Я була проти, але чоловік взяв. Ну, це було його чоловіче рішення, взяв – так узяв.

Словом, купили ми, що хотіли – машину.

Через місяць я віддала борг тітці чоловіка. Ну а потім почалося те, що мене найбільше виводить.

Вони тепер постійно просять про якісь послуги з нашого боку: то заїхати і забрати їх, то щось привезти, просять кудись відвезти, завезти і так – постійно!

Я зрозуміла, що за те, що нам колись дали грошей, ми перед ними боржники на все життя!

Поки ми возимо їх – все нормально. Але варто нас сказати, що ми не можемо – у той же момент починаються закиди, докори, образи і так далі.

Вони не розуміють, що у нас є свої справи, робота, дім, діти, і нам немає діла до їх дрібних справ, які з легкістю вирішуються і без нас, якби вони схотіли!

Так триває вже майже пів року. Особисто я вже перестала їм відповідати на звінки, бо сил не має. Так тітка і її рідня почали діставати чоловіка, дзвонити без кінця йому.

У нас з чоловіком почалися навіть сварки. Але він же розуміє, що тітка перегинає палицю, та відмовити їй все одно не може. Ну і як це припинити? Бо в мене вже ніякого терпіння не вистачає, сто разів пожалкувала, що ми взґли ті гроші.

Джерело