Я дуже рано вийшла заміж. Чоловік трохи старший за мене і на той момент був уже сформованим чоловіком за всіма критеріями. Свій шлюб я вважаю дуже вдалим і щасливим. Ми разом вже більше десяти років. У нас два хлопчика. Чоловік добре заробляє, і мені немає необхідності працевлаштуватися. Я можу дозволити собі займатися улюбленою справою і не переживати про забезпеченість сім’ї. Рішенням всіх сімейних проблем займається мій чоловік.

Але останнім часом справи на фірмі йдуть не дуже. Дохід значно скоротився і мені доводиться викручуватися, намагаючись прогодувати сім’ю на доступну суму. Заощадження чоловік не дає витягувати, а змушує розраховувати на те, що приносить в будинок.

Спочатку я вірила, що це ненадовго. Але пройшло вже більше півроку, а просвіту так і не видно. Мені вже стало здаватися, що моє заміжжя не таке вже й вдале. Що можна було і краще влаштуватися.

Якось так склалося, що чоловік був у відрядженні, а дітей я відвезла до бабусі на вихідні. І вийшло так, що я сама залишилася вдома. Мені здалося, що я занадто занурена в сімейні проблеми, і вирішила піти розвіятися.

Прийшовши в нічний клуб, я повністю відключилася від життєвих негараздів. Занурилася в цю атмосферу свята. Познайомилася з хлопцем. Ми разом продовжували відпочивати і насолоджуватися компанією один одного.

Не пам’ятаю, як і що було далі, але прокинулася я в його ліжку. Зрозуміло було, що все сталося. Від усвідомлення всього цього у мене волосся на голові заворушилося. Я швидко зібралася і пішла з квартири. Я так поспішала, що навіть не запам’ятала ні адреси, ні розташування його будинку. В голові була тільки одна думка: аби чоловік ще не встиг повернутися додому.

Зайшовши в квартиру, я зрозуміла, що все обійшлося. Чоловік подзвонив через кілька хвилин і сказав, що вже на під’їзді. У мене все всередині обірвалося. В цю хвилину я зрозуміла, що я найщасливіша дівчина на світі: у мене прекрасний чоловік і чудові діти. А всі ці неприємності тільки повинні зміцнити нашу сім’ю і згуртувати нас.

Мені було нестерпно соромно за свій вчинок. Чоловіка зустріла з особливою турботою і трепетно. Було дуже лячно, що він все зрозуміє.

Тепер живу і не можу змиритися, що одурила такого чоловіка. Розповісти йому все теж не можна. Він не пробачить зради, навіть якщо дуже любить. А він дійсно мене дуже любить!

Боюся, що чоловік дізнається. Як з цим жити – не уявляю! Совість мучить. Чи можна мені сподіватися на його прощення, якщо в усьому зізнаюся сама?

Головна картинка – pexels.