Чоловік мій другий теж був розлучений, мав 12-річну дочку, яка жила зі своєї мамою. Олег справно платив не тільки аліменти, а й кожен місяць відвозив їм певну суму. Я не втручалася, але з часом він перестав давати мені гроші, купував тільки продукти і вносив свою частину за комуналку. Пояснював це тим, що нас троє, а він один, та ми ще й в його квартирі живемо. А їм, мовляв допомога потрібшіша. Мені б піти тоді від нього, але я вже чекала нашу спільну дитинку…

З першим чоловіком я розлучилася, коли дызналася про його походеньки наліво. Незважаючи на те, що у нас вже було двоє дітей, я вирішила розлучитися, тому що не согла пробачити йому зраду.

Синові було 10 років, а донечці 6, коли я вийшла заміж вдруге. Чоловік мій другий теж був розлучений, мав 12-річну дочку, яка жила зі своєї мамою. Олег справно платив не тільки аліменти, а й кожен місяць відвозив їм певну суму. Я не втручалася, але з часом він перестав давати мені гроші, купував тільки продукти і вносив свою частину за комуналку. Пояснював це тим, що нас троє, а він один, та ми ще й в його квартирі живемо. А їм, мовляв допомога потрібшіша.

Мені б піти тоді від нього, але я вже чекала нашу спільну дитинку. Чоловік почав робити зауваження моїм дітям, кричати на них, сказав, щ не збирається терпіти моїх невихованих дітей. Щоб не було сварок, я часто сама карала сина і дочку, особливо коли народився молодший син.

Через 11 років я не витримала і розлучилася з Олегом. Син залишився з ним, спочатку тимчасово, а потім і сам не захотів переїжджати до мене в стару двокімнатну прохідну хрущовку, де жили ще й мої батьки. А там у батька у нього була своя кімната. Коли синові виповнилося 19 років, його батько продав квартиру, купив йому машину, а собі – будинок в селі. Я була проти, щоб син залишався без житла, але він незабаром одружився і переїхав до невістки.

Життя не склалося не тільки у мене, а й у дітей.

Старший син пішов по стопах батька, почав випивати і його не стало в 34 роки.

Дочка розлучилася і переїхала жити до мене. Характер у неї не солодкий, і з найпершого дня вона почала мене принижувати, диктувати свої умови проживання.

Я вже не господиня в своєму будинку. Дочка постійно звинувачує мене в другому заміжжі, каже, що ніколи не забуде, як вітчим її ображав, а я про це знала, і вона не може мені це пробачити. Ставить у приклад себе, що після розлучення вона живе заради дочки, а не шукає нового чоловіка.

Я вже якось примирилася з таким життям, але тут розлучився і молодший син, і спочатку попросився пожити з нами місяць, поки його колишня вона знайде квартиру, але живе вже півроку. Це дуже дратує дочку. Вона зовсім не спілкується з братом, ігнорує його, а якщо він удома, починає ображати його батька, робити все на зло нам обом. Розвела квіти нам на зло, які займають весь вільний простір нашої квартири. На кухні вже повернутися ніде, але зауваження зробити не можна, бо я не хочу конфлікту, який вона провокує.

Три дні тому вона принесла додому цуценя якоїсь агресивної породи і сказала, що давно мріяла про собаку, але їй цього не дозволяли, а тепер вона сама собі господиня. Собача паскудить де попало, гризе взуття. Я не знаю, що з цим усім робити. Заздрю ​​своїй подрузі, яка ніколи не була заміжня і живе сама в своє задоволення. А мені хоч у будинок перерастарілих від них, але ж не візьмуть при наявності рідні.

Джерело