Як добре бути молодою і вільною. Пам’ятаю цей час, немов був він вчора, а не п’ятнадцять років тому.В той момент я вчилася в інституті, за мною упадав одногрупник. Не скажу, що була закохана в нього. Мені лестила його увага. Згодом дружні стосунки переросли у закоханість з мого боку. Ось тоді-то все і почалося.

Я пішла на практику, в автотранспортне підприємство. Зрозуміло, що чоловіків там було багато – всі водії. Якось один з них зачастив до мене з моєю наставницею диспетчером. То тістечко, то морозиво. Він робив мені компліменти і захоплено дивився на мене. До слова мені тоді було лише 18 років, а йому 38. Його дочка була всього на рік молодшою від мене …

Ні про які відносини і мови не могло бути. Він годився мені в батьки, одружений, а у мене був хлопець. Але як так могло статися, я не зрозумію. Одного разу я лише просто обернулася і посміхнулася йому. Він прийняв це як сигнал до дії. Його залицяння стали наполегливими. Він задовольняв будь-які мої капризи, робив все, що я скажу. Я відчувала себе принцесою. Мені просто подобалася ця гра, поки все не зайшло далі, ніж звичайно.

Вечорами ми стали зустрічатися. Хлопцеві я говорила, що вчуся, а сама в той час зустрічалась з іншим. Вони були такі різні. Мій хлопець – ніжний і боязкий, мій чоловік – наполегливий і досвічений. Я мліла в обіймах кожного з них. Потім мій хлопець дізнався про дорослого залицяльника. Але вчинив дуже зважено: він просто чекав, поки я визначуся. А я тонула … У власних почуттях.

Головою розуміла, що немає майбутнього з «моїм чоловіком», я не могла поставити крапку. Тоді я вирішила поговорити з найріднішою для мене людиною – моєю мамою. Але вона наговорила мені купу гидот, що як я можу, він одружений і старший від мене на скільки. В тому то і проблема. Дорослий чоловік знав, як закохати в себе таку, як я. Він говорив, що хоче, щоб я подарувала йому дитину, що не буду ні в чому знати відмову. Грав на найтонших струнах моєї душі.

І тоді я вирішила втекти. Від обох, щоб подумати. Я сказала хлопцю і моєму чоловікові, що поїду до мами в інше місто. Попрощавшись з ними, я дала зрозуміти, що їду робити вибір. Вдома я відключила телефон і дві доби не включала його. На прощання мій залицяльник сказав, що він відчуває, що ми більше не побачимося.

Від думок у мене просто сивіла голова, але далеко від їх обох я зрозуміла, що можу дихати і думати. За 250 кілометрів від них стало очевидно, що майбутнє у мене може бути тільки з одним з них – моїм хлопцем. Включивши телефон, я попрощалася зі своїм “чоловіком”. Повернувшись до міста, я зателефонувала своєму хлопцеві.

Минуло п’ятнадцять років з того часу. Я вже давно щасливо заміжня з моїм хлопцем. У нас троє чудових діточок. Я дякую небесам, що мені вистачило сили волі і розуму, аби не зіпсувати собі життя. Що той важкий вибір у своєму житті вважаю найправильнішим. Досі мені соромно за свою поведінку, але так легко все списати на вік і помилки молодості. Вже зараз розумію наскільки ж неправа тоді була по відношенню до його дружини. Благаю Небеса, аби ні я, ні мої діти не розплачувались за ту помилку.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Джерело