На Великдень, на Різдво і на усі інші великі свята я збираюся сама, збираю своїх діток і ми йдемо до свекрів, бо так хоче мій чоловік. Поки його родина відпочиває я накриваю всім на стіл, дивлюся за чужими і своїми дітьми, а чоловік весь час відпочиває з рідними людьми. А я так хочу хоч на одне свято поїхати до своїх батьків

Я заміжня майже 5 років. Мама двох дітей. Чоловіка свого щиро кохаю, але іноді він мене засмучує. Справа в тому, що у нього дуже велика і дружна сім’я. На кожне свято вони збираються разом, великою компанією, серед яких як мінімум 4 дітей. Не важко уявити собі, який галас і гам панує на цих застіллях і ці родинні зустрічі.

Я поважаю сім’ю свого чоловіка і їх традиції, але до таких посиденьок ставлюся не дуже добре: по-перше в такій великій компанії я почуваюся некомфортно зовсім, а по-друге – я банально не знаю, про що можна спілкуватися з його родичами, у нас нічого спільного немає. Мені не дуже приємно сидіти серед усіх цих людей, які голосно спілкуються і іноді співають за столом пісні.

Найчастіше виходить так, що всі присутні на святі люди веселяться, а я тихо сиджу в кутку, приношу і несу тарілки, дорізала салати, мию посуд і дивлюся за своїми та чужими дітками. Для мене такі заходи – справжні великі незручності, я на них не відпочиваю, а працюю кухарем, аніматором і прибиральницею. Я одна там почуваю себе так незручно.

Зате чоловіка мого Івана все влаштовує. Він веселиться разом з усіма, не звертаючи увагу ні на мене, ні на наших дітей. Тягне нас до своїх батьків на кожне свято, без винятку, і я не знаю, як його відучити від цього. Мій чоловік вважає, що я маю радіти і добре себе почувати з його рідними.

Я сто разів пропонувала йому йти на сімейне свято без мене, але його це не влаштовує. Для чоловіка це питання принципу – щоб вся сім’я в святковий день зібралася за одним столом. При цьому він не враховує ні моєї думка, ні те, що у мене теж є свої родичі, з якими ми теж могли б провести час. Для чоловіка важливі тільки традиції його сім’ї. Про мою родину він забув давно.

Без мене він відмовляється відвідувати застілля своїх родичів, не хоче їхати один до тата з мамою. Каже, що якщо він прийде один, то все вирішать що ми з ним посперечалися. Пропонувала хоча б дітей залишати з нянею вдома, щоб я змогла хоч трохи відпочити разом з усіма, але так він теж не хоче: на святі завжди присутні їх двоюрідні братик і сестричка, з якими вони повинні гратися, щоб усі діти були радісними.

Всі ці зустрічі у родинному колі почалися незадовго до весілля, і тривають вже багато років. Хочеться вже якось провчити чоловіка, щоб він перестав мене з дітьми водити до своїх родичів щосвята: прийти на їх сімейне свято, і перекласти всі обов’язки на нього, але він навряд чи стане щось робити.

Я просто думала прийти і сісти просто та сидіти, от нічого зовсім не робити.

Мені дуже хочеться, щоб хоча б частина свят ми проводили у себе вдома, вчотирьох: я, чоловік і діти. Я мрію хоч раз спокійно посидіти та відпочити, і зустріти Новий рік в затишній для себе атмосфері: покликати в гості друзів або свою сестру, і відсвяткувати гарним, тихим застіллям.

Хочу хоч трохи більше свят проводити зі своїми батьками. Як мені вмовити чоловіка, щоб він полюбив і мою сім’ю?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.


Джерело