Ну, для початку про саму різницю у віці. Мені зараз 31 рік, чоловікові 49, відповідно він старший за мене на 18 років. Можливо для когось видасться, що різниця, ніби як дріб’язкова, такі пари не такі вже й рідкісні, але зараз вже я так не думаю. Хоча починався наш роман красиво.

Я до заміжжя жила з батьками. Так-так, майже до 30 років. Мені ніколи не хотілося вийти заміж за студента, щоб потім з ним і з дітьми тулитися десь на орендованій квартирі або в тісному гуртожитку. Така доля у більшості моїх ровесниць, і так їм і треба. А я хотіла таку ж людину, як мій батько: він теж старший від моєї мами на 11 років, дуже романтично упадав за нею і привів у свій дім.

Начебто і я знайшла. Наречений молодився і намагався залицятися як міг, роблячи мені неординарні сюрпризи: запрошував на тематичні вечори. То це була вечірка в стилі «джаз» 20-х років минулого століття, то таємничий маскарадний бал, то кантрі-паті з ковбоями. Мені це більше подобалося, ніж прості клуби примітивні букети квітів з сердечками, чим зазвичай і намагаються здивувати мої однолітки своїх дівчат. Та й спілкування з моїм коханим було дуже цікавим – він ніби відчував мене і читав всі мої думки.

Чи варто говорити, що я дуже хотіла за нього заміж, не дивлячись на те, що він був вже раніше одружений. Зате він грошей на дітей не платив: його донці вже майже 20 років. Та й взагалі, людина він не бідна – є своя квартира, машина, в відпустку ще, правда, ми не їздили, але є в планах, якщо у мене емоції витримають з ним продовжувати і жити далі. До слова сказати, загального побуту до весілля у нас не було, тільки зустрічі, а одружилися ми всього лише півроку тому, і я відразу переїхала до чоловіка.

В принципі, у нього вдома я до цього, звичайно ж, була. Чистенька, але холостяцька квартирка, турнік, велотренажер – явно, людина стежить за собою. Хоч я і не дуже люблю таких чоловіків, що надмірно молодяться у зрілому віці, коли і так видно – скільки йому років. Головне, щоб все було в міру. Тільки саме ця дивна «міра» мене вже трохи діймає. Досі зрозуміти не можу – чи то він слабенький такий, чи просто зациклений на собі, але я вже почуваюся не його дружиною, а домашньою сиділкою чи психологом.

Вранці він намагається поганяти на велотренажері. Тільки потім починає хапатися за пульс. Лягає і міряє тиск, цей звук мені надзвичайно набрид. Якщо треба – п’є необхідні препарати і думає – йти йому на роботу чи без нього там обійдуться (у нього своя невелика фірма, тому і вдома залишитися може). Турнік у нього просто для краси – боїться надірватися. Зрозуміло, що він не має ніяких шкідливих звичок і мене змусив кинути (хоч я і порушую заборону нишком). П’є виключно у свята, зовсім трішки. Зате пігулочок у нього – море!

Я запитала: «Що у тебе з самопочуттям?». Він відповів, що все норм, просто строго за ним стежить, тому що в роду у нього було багато проблем. І все необхідне він п’є тільки за призначенням, по які він ходить дуже часто. Причому до платних закладів, а ті вже витрушують його кишені як слід. Тому звук його тискоміра виводить мене кожен ранок і вечір. Запропонувала купити йому смарт-годинник з відстеженням всіх необхідних показників, він сказав, що там всі дані не точні.

Його електронний градусник теж пищить щодня – а раптом що? Намагається жити за режимом і їсти правильну їжу. Розмови плавно зрушилися у бік його самопочуття, а не про те, як було раніше – про мої думки, враження. Розваги і заходи стали простіші, та й виключно у свята.

Поскаржилася мамі, вона каже: “Ну ти ж не хотіла тулитися зі студентом в гуртожитку – ось і отримала! До весілля він тебе оточував увагою, тягав по заходах, але повір: зазвичай після 40 вже не потрібно цього драйву, хочеться жити по-домашньому, і до самопочуття вже прислухатися починаєш. Так що все з твоїм чоловіком в порядку, задумайся вже про дитину, сама заспокоїшся!”. А я вже і не знаю – чи варто взагалі жити з цією людиною? Ми різні! І взагалі, я скоро не стримаюся і расквашу тискомір чоловіка об стінку. Це ж вже просто виходить за всі розумні межі.

Мирослава.

Фото ілюстративне.