– Як ти могла? Мама ж завжди про нас лише і думає, – сердився мій чоловік. – Так, звичайно, зараз я нагадаю тобі, її любов. Пам’ятаєш, як Миколай від її імені приніс, тобі сорочку, нашій Мартусі теплий комбінезон, а мені, всього-на-всього, одну пару шкарпеток і три мандаринки. Таких прикладів можу навести мільйон. Чому я маю бути хорошою?

Олеся з Максимом вже виходили з дому, коли погляд Максима впав на список покупок. Олеся в ньому прописала імена родичів і друзів, і вказала можливі подарунки, щоб легше було орієнтуватися в торговому центрі.

Уже сівши в машину, Олеся зрозуміла, що чоловік не в гуморі. В такому настрої вибирати подарунки їй не хотілося і вона спробувала уточнити причину.

Максим роздратовано відповів: – “Що будемо мамі дарувати на Новий рік? А то, я дивлюся, ти всіх написала в своєму списку: своїм батькам мультиварку, сестрі косметику… а моєї мами там навіть немає”.

Олесю спочатку навіть розсмішила ця версія. Вона просто рідко спілкувалася зі свекрухою і вважала, що син сам краще знає, що потрібно його мамі в подарунок. Галині Іванівні було складно догодити: Олеся вибирала чайник – не вгадала з кольором, вазон – вона б такий навіть не подивилася в магазині, такими духами вона не користується…

До того ж невістка, в принципі, виявилася не в масть. “Розумна занадто, на все у неї своя думка”.  – скаржилася свекруха знайомим. А насправді Олеся просто не хотіла конфліктів, тому і тримала свекруху на відстані.

Поглянувши на чоловіка, Олеся м’яким голосом промовила: “Просто я хотіла спочатку з тобою обговорити можливі варіанти. Ми на місці що небудь подивимося. Можна скатертину вибрати або ще щось для дому.

Максим мовчав всю дорогу до магазину. У торговому центрі майже в кожному відділі Олеся щось пропонувала для свекрухи: то скатертину, то набір посуду, то новий кавовий сервіз…

Максим спочатку просто говорив: “Та ні, це їй не потрібно”. Потім з роздратуванням: “Ну що ти пропонуєш? Знаєш же, це їй не підійде”

На що Олеся спробувала помітити: “Може ти сам вже щось запропонуєш? Мама ж то твоя. Я ж не прошу вибирати подарунок моїм батькам”.

– Я так і знав, що тобі моя мама байдужа. Навіть в список її не внесла, – раптом зірвався Максим.

– Та дався тобі цей список. А у тебе є список з подарунками для моїх батьків? Ти мені щось пропонував для них? А я є в списку твоєї мами, коли вона вибирає подарунки нам? – вже не стримувала себе Олеся.

І, дійсно, останнім часом якось дивно Галина Іванівна вітала їх сім’ю зі святами. Вона приносила подарунок, який складався з сорочки синові, книжки внучці і цукерки. Або портмоне синові, ляльку внучці і фрукти. Причому, вручаючи подарунки зі скорботним обличчям повідомляла: “Подарунки скромні, звідки гроші у пенсіонерки”.

І якщо раніше Олеся з гумором сприймала це відношення свекрухи, то чомусь зараз її зачепили слова чоловіка, що вона щось повинна вигадувати, шукати і вибирати для свекрухи.

Повернувшись з покупками додому, чоловік так і продовжував мовчати, зображуючи велику образу за свій рід у вигляді відсутності подарунка для мами.

На наступний день за вечерею Максим знову почав розмову: – “Вам, жінкам, видніше, що кому дарувати. Це жіноча справа, а чоловіча гроші заробляти”.  Олеся лише додала, що гроші і вона заробляє. І попросила більше питання подарунка для свекрухи не піднімати. Вирішувати його самостійно.

Зібравши пару комплектів одягу Максим пішов… до мами… тимчасово. Напевно, поки Олеся не змінить своє рішення.

Чи варто заради миру в сім’ї йти на компроміс і грати в цю односторонню гру: ти робиш добро, а у відповідь тиша?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело