До цього Іра мені розповіла, що її Борис не п’є і не пахтолить, вранці ходить в басейн, після того, як відведе донку в школу. Що він витирає пил і квіти поливає. Що на дачі сам збудував будинок. Що з мамою Іри у нього прекрасні стосунки, Боря сам нагадує: «Ми обіцяли твоїй мамі в гості поїхати в суботу!».

У нього зовсім немає живота, а є відмінний прес і міцні плечі.

Так, ще він чудово готує, Іра забула вже, як робити хоча б яєчню. Посваритися з Борисом ніяк не виходить, він завжди говорить рівно, спокійно, на найбезглуздіші примхи Іри реагує незворушно. Були в гостях у старого Борисового друга, кругом усі свої, Борису явно тут добре. Іра раптом каже йому: «Я втомилася, хочу поїхати!». А вони приїхали лише годину тому.

Борис викликає таксі, відправляє Іру додому. По дорозі вона вже розмірковує зловісно: «Ну нехай, Борисе! Повернешся – влаштую тобі! Навіть не спробував мене зупинити, умовити, тут же сплавив! ».

Радує, що донька у бабусі, можна тепер розгулятися.

Приїжджає додому, вся рум’яна, зла, кипуча.

Відкриває двері, нервово трясучи ключами. І Боря виходить назустріч, усміхається: «Я тебе обігнав! Чай будеш?”

І в таких умовах Іра живе десять років.

«Розумієш, він абсолютно ідеальний! Так неможливо. Йдемо з ним в кафе три дні тому, там офіціантка зовсім юна, вся така обтягнута, з губищами. Ну будь-який чоловік мимоволі б подивився в слід, навіть я подивилася! А він – тільки на мене, ще й посміхається. Я навіть принюхуюся до нього, шарю у нього по кишенях – чи немає там якихось доказів. У нього ж на роботі постійно всякі панянки сновигають. І нічого!”.

Так, відповідаю, непросто тобі.

Жінці завжди треба мати можливість хоч трохи потовкти горшки зі чоловіком. Образитися і надути. Сказати, зітхнувши подругам: «Мій зовсім мене дістав вже!». Якщо такої можливості немає – жінка просто місця собі не знаходить.

Ідеальний чоловік – це справжнє випробовування.

І я вирішив Ірі допомогти. Борис мені зовсім не близький друг, просто чоловік колишньої колеги. Але ми знайомі, був в гостях у них кілька разів, мило розмовляли з ним про кіно.

Я знаю, де Борис працює, він зам гендиректора в туристичній фірмі. Туди я і прийшов. Нібито мені потрібен тур на Балі.

Бачу Бориса, той радісно мені: «О, ти до нас?».

Словом, я розіграв випадковість. Умовив Бориса вийти на чашечку кави. І засунув йому непомітно в кишеню піджака заготовку. Папірець з номером телефону, підписом «Танюшка», окроплений парфумами.

Негідний вчинок, так. Але через день я збирався зателефонувати Ірі, у всьому зізнатися.

Тільки через день Іра зателефонувала сама: «І що ти думаєш? Приходить увечері мій, показує папірець з номером якийсь Тенюшки каже, хтось сховав у кишеню».

Цікаво, відповідаю, і що ж ти?

“Та нічого! Жарт чиїсь безглуздий. Але знаєш, я б так хотіла, щоб була справжня Танюшка. Ну хоча б разок. Ну щось повинно бути таке у чоловіка. Інакше жити неможливо! »

Нещасна Іра. Не знаю більше, як їй допомогти. Адже так триватиме роками.

Автор: Біляков.

Фото ілюстративне.

Джерело