Хіба це життя, коли ти прокидаєшся зранку, і не відчуваєш щастя?

З такими думками дуже важко. Але, Анні вже все одно… Просто байдуже… За спиною два невдалі шлюби, купа що не склалися романів, велика любов і новий чоловік, якому теж вона по барабану. Життя її не жаліло.

Одна радість у житті – дочка. Дитина від першого шлюбу, для неї справжня віддушина. Тільки в цій довговолосій, десятирічній красуні вона бачить щось ніжне, дороге, улюблене. Але, чи зможе вона подарувати їй щастя , стільки теплоти і турботи, щоб ця дівчинка, коли стане дорослою, змогла з посмішкою згадувати своє дитинство і любити свою матір?

Анну не можна було назвати щасливою. Навіть навпаки, доля постійно давала їй хороші уроки і принесла море сліз… Все почалося ще в ранньому дитинстві. Батько і мати її не любили. Вічно, “веселі” обоє батьків влаштовували дома казна що, на очах дитини, в результаті чого Анна росла замкнутою дитиною.

Її виховували бабуся і дідусь. Люди похилого віку як могли балували улюблену і єдину внучку, намагалися дати їй все що могли. Через сором, за своїх маму і тата, Анна намагалася не спілкуватися з однолітками, вона вважала, що вони над нею сміються. У дівчинки була лише одна подруга – Оксана, та й з нею пізніше їй довелося розпрощатися. Дівчина забрала у Анни нареченого. І хоча він їй і не був так вже й потрібний, подругу Анна невзлюбила.

У 16 років Анна вперше закохалася. Це була не просто любов… Він був старший за неї на 8 років. Високий, гарний хлопець заволодів її серцем з першого погляду. Вона сильно його любила, заради нього дівчина була готова на все. Але, йому це було не потрібно… У нього була інша… Найгірше, що коханий не відштовхував Анну, але і не обіцяв нічого. Вона жила надією, що все у них буде добре. Тільки час минав, а нічого не змінювалося.

Два з половиною роки вони зустрічалися таємно, лише ночами. А в решту часу він був зі своєю колишньою дівчиною. Розуміючи, що все життя так не прожити, Анна вирішила розійтися і вийшла заміж за іншого, того кого вона абсолютно не любила…

Шість років Анна прожила з чоловіком, який постійно заглядав до чарки. Вона прощала… заради дочки. Але, терпінню теж прийшов кінець, і вона розлучилася з чоловіком. Потім був другий шлюб, теж невдалий і дуже короткий. Він тривав рік. Другий чоловік не пропускав повз себе жодної спідниці.

Анна не могла прийти в себе пів року. Їй допомагали друзі і маленька дочка. Анна боялася, що дитина буде відчувати себе погано. Без батьківського плеча, дівчинка була наодинці з нещасної матір’ю…

Анна відкидала нових кавалерів одного за іншим, вона вирішила жити з дочкою одна. Знайомі, колеги на роботі говорили їй, що потрібно знайти гідного чоловіка, що їй просто не пощастило в попередніх шлюбах і що не всі такі… Вона вже не знала де правда, а де брехня.

У свої 26 років Анна була дуже красивою дівчиною. Неймовірно струнка фігура, красиві і абсолютно незвичайні риси обличчя робили її дивовижною. Але, вона про це не знала або вже просто не хотіла знати. Якщо їй хтось починав говорити про її хорошу зовнішність, то вона намагалася перевести розмову, а часом і зовсім йшла. Дівчина не вірила нікому вже, їй здавалося, що всі над нею сміються.

Абсолютно несподівано Анна познайомилася з Максима. Вона не збиралася заводити серйозні стосунки, все відбулося спонтанно і як завжди непередбачувано. У Максима було двоє дітей і непросте розлучення з колишньою дружиною. У минулому військовий офіцер, зумів знайти підхід до Анни якось легко. Він мотався з іншого міста до неї щодня. Дарував подарунки, квіти, приділяв увагу її доньці. Анна почала помітно розквітати, але в голові у неї як і раніше жила одна думка – це лише проведення часу.

Саме тому у Анни з Максимом два місяці не було “серйозних” стосунків. Вони лише гуляли, ходили в кіно і цілувалися. Потім, вона почала поступово “розморожуватись” і Максим переїхав до неї. Проживши разом рік, молоді розписалися. Максим був турботливим чоловіком, хорошим батьком її дочки і все б було добре, якби не її побоювання…

Анна постійно ревнувала чоловіка до всіх, їй ввижалися зради, а часом і зовсім те, що чоловік її не любить і хоче повернутися до своїх дітей і дружини. Вона почала прискіпуватися до нього…

Сльози стали все частіше з’являтися на гарному обличчі дівчини. Вона почала жити ще гірше, ніж було до їх заміжжя. Максим мовчав… Він ніколи не заспокоював дружину, в ті моменти, коли вона плакала. Він не вірив їй, вважав, що вона прикидається і розігрує вистави. Він був дуже стриманим і намагався завжди зберігати спокій.

Максим любив своїх дітей від першого шлюбу і дуже за ними нудьгував, а спільної дитини він не хотів. Анна намагалася просити чоловіка подумати про дитину, вона надіялась, що це зблизить їх, зробить відносини міцнішими. Тільки все даремно…

Максим кожен раз нагадував їй, що не готовий зараз. Новий чоловік виявився дуже хитрим. Він допомагав своїм дітям, дарував їм дорогі подарунки і багато в чому обділяв Анну і її дочку. Максим любив їздити на дорогій іномарці, запрошувати до себе своїх родичів, друзів. Йому подобалося вихвалятися перед іншими своїми досягненнями і показувати всім красуню дружину.

Чоловік, таким чином, самостверджувався. Йому не важливо було, що відчуває вона. Максим вважав, що Анна непогано живе, просто чіпляється до нього. Він не розумів, чому вона не любить галасливі компанії, повна хата його гостей, і постійні перекази майже всіх грошей його дітям.

Так йшов другий рік їхнього спільного життя. Анні виповнилося 29 років… Хто з подружжя правий, а хто винен, сказати непросто. Адже у кожного своя правда. Анні хотілося справжнього жіночого щастя, а Максиму треба було допомагати своїм дітям. Дійти спільної думки не просто. Для цього потрібно піти на поступки двом людям.

Чи зможе Анна знайти правильний підхід до чоловіка? Чи залишиться вона з ним назавжди? Чи варто їм з чоловіком народжувати спільних дітей? Чи буде її дочка, вдячна матері за таке життя? Всі відповіді дасть саме життя, тільки через час…

Джерело