І тут я почув її розмову з сусідкою у саду, яка сказала, що хороший, мовляв, у вас зять, пощастило доньці. Не встиг я зрадіти, що мене похвалили, як почув тещу: «Він же прийшов не все готове, чому ж йому не бути хорошим?». Такого від неї я не очікував. Це виходить, що я хвилююся, аби не втратити все, і лише тому веду себе нормально? Промовчати, чи сказати їй, що я думаю з цього приводу? Самі ж говорили нам постійно, що Маринка у них єдина дочка і ця квартира завжди призначалася саме їй!
І тут я почув її розмову з сусідкою у саду, яка сказала, що хороший, мовляв, у вас зять, пощастило доньці. Не встиг я зрадіти, що мене похвалили, як почув тещу: «Він же прийшов не все готове, чому ж йому не бути хорошим?». Такого від неї я не очікував. Це виходить, що я хвилююся, аби не втратити все, і лише тому веду себе нормально? Промовчати, чи сказати їй, що я думаю з цього приводу?
***
З батьками дружини у мене завжди були нормальні стосунки, ми одружені вже шість років. Живемо ми в квартирі, яку віддала нам теща, це квартира її матері.
Зізнаюся, дійсно спочатку я відчував себе дуже не комфортно, говорив, що ми будемо тут жити тимчасово, поки не купимо своє житло, але тесть і теща обурювалися, говорили нам постійно, що Маринка у них єдина дочка і ця квартира завжди призначалася саме їй. Навіщо купувати, якщо є де жити? Згодом я звик до цього, думав, що, в принципі, вони мають рацію, і через два роки після весілля ми з Мариною купили хорошу машину.
У нас двоє дітей, вони дуже прив’язані до дідуся з бабусею, люблять їх. Мої батьки теж живуть в нашому районі, але в житті моїх дітей не займають особливого місця, що мене дуже засмучує.
Але тут є провина і моєї мами, яка віддала перевагу дітям моєї сестри. Спочатку я ображався, а тепер радий, що у них є такі люблячі дідусь з бабусею, як мої тесть і теща. До мене вони теж відносяться, як до сина, що дуже рідко буває. Я зі свого боку їх поважаю, і завжди допомагаю, якщо щось потрібно, особливо на дачі. Але те, що я недавно почув, мене неприємно вразило. Я не думав, що моя тещі така лукава.
Якось восени ми були всі на дачі, дружина з дітьми пішли на річку, а я залишився, потрібно було подивитися машину, а ось теща, напевно, подумала, що ми всі пішли.
І тут я почув її розмову з сусідкою, яка сказала, що хороший. мовляв, у вас зять, пощастило доньці. Не встиг я зрадіти, що мене похвалили, як почув тещу: «Він же прийшов не все готове, чому ж йому не бути хорошим?».
Такого від неї я не очікував. Це виходить, що я хвилююся, аби не втратити все, і тому веду себе нормально? Я нікому нічого не став говорити, навіть дружині, щоб не провокувати конфлікт, мені мир і лад в родині важливіші Але не можу змусити себе як і раніше ставитися до тещі. Боюся, що не витримаю, і одного разу скажу їй про це все. А як би вчинили на моємо місці?
Автор: Сергій
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!