Ця не надто приємна історія почалася з того, що до нас в гості пожити на тиждень напросився брат чоловіка з дівчиною. Ми погодилися, хоча у нас на руках був син, якому й пів року не було.  Закінчилося це тим, що я була змушена їх вигнати. Точніше виганяла я дівчину, а пішли чомусь вони обоє.

Після всієї цієї неприємної історії, ми перетиналися всі разом в гостях у свекрухи, але як такого спілкування у нас не відбувалося. З того часу пройшло 3 роки, а буквально місяць назад, прям ранесенько з ранку дзвінок на мобільний чоловіка.

Я готувала сніданок і не вслухалася в розмову, а потім і зовсім пішла на кухню. Сніданок був готовий, пішла кликати своїх чоловіків до столу. Підходжу до чоловіка, а він сам на себе не схожий.

– Антон одружується, щойно дзвонив.

– Здорово, а коли весілля? – спитала я.

– 5 липня, але запросили тільки мене.

– Тобто? Не розумію.

– Він сказав: “Я тебе запрошую, але тільки тебе, ну ти ж сам все прекрасно розумієш?!”

Звісно, тут і так зрозуміло, що дівчина брата чоловіка затаїла образу і таким чином вирішила помститися мені. Як на мене,  входити в сім’ю, починаючи зі скандалу – не найвдаліший варіант.

– А що ти йому відповів?

– Дякую за запрошення, але у мене є сім’я, я тепер не один.

Сказати, що я прибувала в шоковому стані, це нічого не сказати. У моїй родині не прийнято так себе вести, як поводилася ця особа. І навіть якщо хтось посварився, то завжди швидше намагаємося помиритися, ми не з тих людей, які будуть мовчати, таїти в собі образу і не розмовляти по пів року. А ось брат у чоловіка такий, постійно ображається і не розмовляє з нами по пів року і вважає це нормальним.

Чим підходила ближче дата весілля, тим важче мені ставало. Мені було прикро, за себе і за сина, що нас викреслили, як то кажуть з кола довіри. Думала, що батьки чоловіка заступляться за нас, скажуть своєму молодшому синові, що так не можна, це твій брат і його родина. Думала, що хоч хтось скаже, що така поведінка в сім’ї не допустима, але я помилилася.

Якби така ситуація склалася з мого боку, то мої батьки швидко б вправили мізки та ніякого б конфлікту й образ не було. Дотепер спілкування немає і я думаю, що вже не буде, почуття зачеплені  й нерви напружені до межі.

До моїх пологів вони могли приїхати до нас в гості без запрошення і пожити скільки їм треба і після пологів, і вважали це нормою. Я мовчала, оскільки це брат чоловіка і він мовчав по тій же причині.

Дорогі батьки, виховуйте своїх дітей так, щоб між ними була щира любов. І щоб вони завжди були близькі один одному. І навіть якщо хтось не правий, то завжди могли б сказати про це в обличчя, спокійно і без образ. Це життя, ніхто не народжується відразу навченим, всі ми проходимо цей життєвий шлях роблячи помилки.

Але найголовніше в цьому житті – вміти усвідомлювати, приймати та прощати.

Джерело