Лідія і Сергій одружені вже п’ять років, у них маленька дитина. Лідія зараз в декреті, Сергій працює один і робить це досить успішно. Він чудовий фахівець своєї справи, у роботодавців нарозхват: зовсім недавно його переманили.

Сергій своїм новим місцем дуже задоволений і намагається довіру виправдати – працює щосили.

– Він і так останнім часом додому приходив тільки спати, ми з донькою його майже не бачили! – скаржиться Лідія. – Але я ні слова не говорила. Робота є робота, тим більше на новому місці в перші місяці. Треба зарекомендувати себе, я ж все розумію! Але поїздка на вихідні, зі спиртним, з ночівлею – це вже занадто. Навіщо це треба, пригоди шукати? Колектив у них там молодий, багато незаміжніх дівчат. Я категорично проти так чоловікові і сказала!

Як з’ясувалося, однією з особливостей нового місця роботи є досить часті виїзні корпоративи для співробітників. Без дружин і дітей. Саме такий виїзд командою, за традицією, був запланований на початок листопада, в свята.

Більшість нових колег – в основному, звичайно, молоді та самотні – зазвичай чекають поїздки з нетерпінням. Цілі у людей, звичайно, різні – хтось їде напитися і поїсти на халяву, хтось поспілкуватися з колегами, хтось… ну, у кожного свої міркування.

– Знаю я, що діється на таких корпоративах! – каже Лідія. – Хоча сама ніколи не їздила. Але у нас дівчата на старій роботі розповідали… Загалом, сімейній людині там робити нічого, я вважаю. Тим більше, вдома дитина, якого не бачить тижнями. Не краще було б провести час з нами?

Читайте також Я не розумію, як можна рідну людину в будинок престарілих здати, – знизав плечима Діма.

– Може, він не міг не поїхати?

Ні, ніхто нікого на корпоратив насильно не тягне, не хочеш – не бери участь. Але зрозуміло ж, що ставлення до тих, хто «відділяється від колективу», завжди не надто. А Сергій в компанії – людина нова. Його завдання – з самого початку вибудувати правильні відносини з усіма.

– Уперся – я повинен там бути! Це моя робота! Там, каже, Валентина Семенівна буде, фінансовий директор. До неї в офісі просто так не підійдеш, а на корпоративі запросто можна поговорити в неформальній обстановці і якісь питання повирішувати… Ні, ну як? Він там з якоюсь тіткою буде в неформальній обстановці питання вирішувати! Я йому і сказала – ну і вибирай тоді або сім’я, або твій корпоратив!

– А він що?

– Так як завжди – ти несеш нісенітницю якусь, дурості говориш… У підсумку до моїх слів поставився несерйозно, поїхав. Я в той же день зібрала його сумку і відправила на таксі до матері. Йому написала повідомлення – мовляв, додому можеш не приходити. Ну… він і не прийшов. Живе у матері зараз. Зі мною переписується. Я йому написала – на розлучення подавай сам, мені з дитиною не з ручно ходити …

– Та ну тебе, яке розлучення, через таку дурницю? – охають подруги Лідії. – У вас же дитина! Ну посварилися, буває. Помиріться!

Але Ліда серйозно обдумує, як вона буде жити після розлучення. Матеріально не впоратися вона не боїться, квартира належить їй, гроші теж начебто є.

Жінка відчуває себе ображеною. Зрештою, вона не з тих жінок, хто постійно істерить на рівному місці і ставить чоловікові ультиматуми. Таке було тільки один раз. Чоловік піти назустріч в принциповому для Ліди питанні не захотів – геть такого чоловіка?

Джерело