Ірину моя мама любила, як свою рідну дочку, ніколи різниці не робила. Ми всього вчилися разом: готувати, прибирати, шити, в’язати. Коли настав час їй виходити заміж, мама не задумуючись купила сукню і все необхідне, бо розуміла, що її мама не має можливості, бо виховує маленьку дитину. – Тату, я тебе на весілля запрошую. Передаси тітці Каті, що ми скромно святкувати будемо, нехай не ображається.

У мене є старша сестра по батькові. Все дитинство, скільки себе пам’ятаю, Ірина проводила у нас: вечорами після школи приходила, на вихідних залишалася, всі канікули жила. Мама навчила її готувати, шити, в’язати.

Коли Ірині було одинадцять років, в неї з’явилась сестричка (по мамі). Щоб вона не заважала, Ірину відправили жити до нас на постійній основі. До себе додому сестра повернулася майже в шістнадцять.

У вісімнадцять років Ірина сама стала матір’ю. Хлопець відразу її кинув, мати і вітчим сказали, що їм не потрібен дома ще один малюк. Ірина знову переїхала до нас. Моя мама допомагала їй: вставала ночами до татового онука, гуляла з ним, підкидала гроші на харчування та одяг.

Сестра не працювала до самого садка. Мама зробила їй і дитині реєстрацію у нас в квартирі. Житло тільки мамине, тато свою квартиру залишив матері сестри. І не офіційно залишив: вони її поділили по суду, татова половина залишилася за ним.

Як ви розумієте, мама непогано вклалася в мою старшу сестру. За що тато їй дуже вдячний: він постійно пропадав на роботі, ми його бачили іноді по вихідним і буквально годину вечорами в будні.

Ірина влаштувалася на роботу, там у неї закрутився роман з колегою. Коли малюкові було чотири роки, Ірина і хлопець з’їхалися. Ще через рік справа дійшла до весілля. Мама купила Ірині весільну сукню, допомогла все організувати. Сестра і її наречений купили квитки на відпочинок, літак був через два дні після весілля.

Дитину брати з собою вони не стали, попросили мою маму з нею посидіти. Треба було забирати Данилка з садка, садок поруч з нашим будинком, за місцем прописки. Мама погодилася посидіти з онуком, саме онуком вона вважала дитину своєї другої дочки – Ірини.

Напередодні весілля сестра подзвонила татові. Вона сказала йому, що він запрошений один, без мене і мами. Тато розсердився, відмовився йти один, дорікнув дочці в безсовісний поведінці. Він їй так і відповів: подзвони Каті (моїй мамі) сама, і скажи, що ти її не запрошуєш!

Ірина не зважилася зателефонувати. Вона відправила повідомлення, що маму і мене там не чекають – на весіллі будуть тільки свої. Мені було все рівно, а мама проридала всю ніч. Ми з татом її заспокоювали, підтримували.

Тато сказав, що нікуди не піде. Але мама його відрадила. Тато, злий на старшу дочку через її витівки, взяв з конверта тільки п’ять тисяч (планували подарувати двадцять). Він вручив гроші Ірині відразу після реєстрації шлюбу і поїхав додому до мами.

Те, що мама не була запрошена на весілля, не завадило Ірині привезти дитину на час медового місяця, як вони і домовилися раніше. Вона посміхалася, як ні в чому не бувало, розповідала заплаканій мамі чим його годувати…

Якби тата не було вдома, то нічого б не сталося: дитина залишилася б у нас. Але тато був. Він виставив свою дочку, разом з дитячими речами і онуком. Порадив відвезти його до кого-небудь “зі своїх”, і заборонив Ірині підходити до моєї мами. Ірина почала говорити про реєстрацію, що вона і неповнолітній син тут прописані, і вона взагалі може прийти сюди жити, і ніхто їй не завадить.

Тато побажав їй успіху і зачинив двері. А сам зателефонував колишній дружині і поставив ту перед фактом: якщо вона не умовить Ірину виписатися від нас і прописатися до неї, то він продасть свою половину квартири, в якій вони з молодшою ​​дитиною і другим чоловіком живуть. Колишня татова хотіла схитрувати: так, переконаю, тільки ти половину подаруй Ірині.

Тато посміявся: адже не половину, а чверть, адже дочок у нього дві! Вони зійшлися на тому, що при ринковій вартості цілої квартири в два мільйони, вони викуплять татову половину за певну ціну.

Сестра, повернувшись з подорожі, знялася з реєстраційного обліку. Під час її відсутності з малюком сиділа його рідна бабуся. Гроші татові віддали через пів року після Іриного весілля. Вони з мамою взяли іпотеку на квартиру для мене.

Тато оформив все так: чверть квартири була подарована Ірині, чверть – продана його колишній дружині. Відразу після договору дарування Ірина перестала спілкуватися з нами. Татові вона сказала, що у неї більше немає батька.

Ще вона розповіла про те, що ніколи не мала добрих почуттів до моєї мами. А я – взагалі якесь непорозуміння.

Вже рік минув, а мама до сих пір не може зрозуміти, що вона зробила не так: годувала, одягала, дбала, любила, не ділила нас на свою і чужу. Тато вважає винним себе: каже, що треба було бути класичним “недільним татом”, а не тягнути Ірину до нас додому. Мені скоро виповниться двадцять два роки. Саме в цьому віці Ірина з’їхала від нас з чотирирічною дитиною, забувши сказати дякую за все, що було для неї зроблено.

Джерело