В новий будинок, який багато років будували мої батьки, ми переїхали, коли мені було 12 років. У будівництві татові допомагав мій старший брат. На момент переїзду йому було вже 18 років. Я теж допомагала, але так, побічно – то підмести після всіх, то овочі для вечері або обіду почистити, то принести-подати щось.

Коли я закінчувала школу, то вирішила, що буду дуже старатися, щоб отримати гарну освіту і виїхати працювати з нашого селища у велике місто.

Школу я закінчила із золотою медаллю. Технікум з червоним дипломом. Після закінчення технікуму я вступила на заочне в університет і влаштувалася працювати в тому ж місті, де і вчилася. Мій брат після закінчення навчання повернувся додому до батьків. Вони знайшли йому хорошу роботу і він жив з ними і працював.

Я, закінчивши університет, сама знайшла собі роботу своєї мрії в тому ж місті, де навчалася. Почала добре заробляти. До батьків приїжджала часто. Через кожні два тижні. Брат мені завжди заздрив, що я живу одна в місті, добре заробляю, ніхто мене не повчає і не виховує.

Я у нього питала: «А що тобі заважає? Їдь і ти. Знайди роботу і теж живи один». Але він не міг вийти із зони комфорту. Мама його все життя дуже любила, опікала, обходили, потурала всім його проханням і витівкам.

Пізніше мій брат почав вживати оковиту у великих кількостях і втратив роботу. Спробував попрацювати на інших роботах, але його звичка була перешкодою в цьому. У підсумку він, ніде не працюючи, став просто жити з батьками за їх рахунок.

Потім батьки стали хворіти. Першим занедужав тато. Через це він потребував догляду. Пізніше занедужала і мама. Будинок, де жила моя родина, був великий. Мамі завжди було одній важко там наводити порядок. Я часто їздила до них, щоб допомогти мамі по дому і в догляді за татом. Мені було її дуже шкода. У свої приїзди я помічала, що ремонт псуватися з роками. Тому щороку я брала відпустку і намагалася підтримувати зовнішній вигляд будинку. І він зараз в порядку.

Наприклад, я клеїла шпалери в кімнатах, фарбувала в будинку вікна, підлоги, ганок, паркани. Купувала нову і сучасну побутову техніку в будинок, тюлі, штори, деякі меблі. Крім мене це більше ніхто не робив. У батьків не було здоров’я для цього. Брат постійно десь бродив з друзями і йому було все одно, в яких умовах він живе. Його все влаштовувало.

Мене це дратувало. Я питала у нього: «Чому ти не працюєш? Невже тобі не хочеться жити в хороших умовах». Він говорив, що його все влаштовує.

Коли я приїжджала на вихідні, то весь час була зайнята прибиранням в будинку. У мене не було часу зустрітися з друзями. До вечора я вже так втомлювалася, що просто падала з ніг від втоми.

Пізніше я вийшла заміж. Через якийсь час ми з чоловіком купили квартиру в місті, де ми працювали. Батьки купити квартиру нам не допомагали. Ми взяли кредит і самі його сплатили.

Потім не стало батька. Я відмовилася від спадщини на користь мами. Зараз мама дуже хворіє. Брат трохи остепенився, навіть знайшов якусь роботу. У мене народилася дитина. Зараз я не можу їздити до мами, тому що дитина маленька, а їхати далеко. Але в ті рідкісні приїзди, я завжди переживаю, що будинок, який будував мій тато, занепадає.

Мама дуже хворіє і майже не виходить на вулицю. Брат хоч і трохи змінився, але все одно не доглядає за будинком. Все всюди брудне, старе, не доглянуте, скрізь безладдя.

Будинок зараз оформлений на маму. Але я не впевнена, що коли її не стане, брат дозволить мені претендувати на спадщину. Адже з одного боку у мене ж є своє житло. А з іншого боку житло у мене нажито в шлюбі з чоловіком. Раптом ми розлучимося, і мені на старість захочеться повернутися в рідну домівку, а брат скаже, що він тут господар.

Як думаєте, чи правильно вступати в спадок, якщо у брата це – єдине житло? Можливо, йому захочеться, щоб я відмовилася в його користь. Щоб він відчував, що він там єдиний власник і господар.

Але у мене росте дочка. А це рідна домівка, може моїй дочці колись знадобиться – ділянка або будинок. У брата поки дітей немає, він не одружений, але зустрічається з місцевою дівчиною, можливо, скоро вони одружаться. То ж для мене питання залишається відкритим – відмовитися від спадщини чи забрати те, що мені належить.

Джерело