ВЕСЬ ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ МІЙ СИН ПОВЕРТАВСЯ ПІЗНО ВВЕЧЕРІ, А НА ПЛИТІ КАСТРУЛЬКА З МАКАРОНАМИ. СВАТИ ТА ДРУЖИНА ПОЇДЯТЬ ГАРНО, ВСЕ ПРИБЕРУТЬ, А ЙОМУ МАКАРОНИ ОДНІ ЗАЛИШАЮТЬ. НУ, ВІН ОДИН РАЗ МОВЧКИ ПОЇВ, ІНШИЙ. А ПОТІМ І ЗАПИТАЄ У ДРУЖИНИ ЧИ НІЧОГО ІНШОГО БІЛЬШЕ НЕМАЄ ВДОМА КРІМ ЦИХ МАКАРОНІВ, НУ ХОЧ СОСИСОК, МОЖЛИВО, АБО ПЕЛЬМЕНІВ З МАГАЗИНУ? І ТУТ ВЛІТАЄ НА КУХНЮ ТЕЩА, РУКИ В БОКИ: – А ТИ ПОДЯКУЙ, ЩО ТОБІ ХОЧ ТІ МАКАРОНИ ЗВАРИЛИ. ПАВЛО ВСТАВ, ПОДЯКУВАВ, ВІДДАВ ТЕЩІ КЛЮЧІ ВІД ЇЇ КВАРТИРИ І ПІШОВ. ПОПРОСИВСЯ ПОЖИТИ ДО МЕНЕ. І ОСЬ НАСТАВ ДЕНЬ, КОЛИ ВІН МАВ ОТРИМАТИ ЗАРПЛАТУ. МЕНІ ЩЕ ЗРАНКУ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ НЕВІСТКА І СВАХА. Я НАВІТЬ ЗГАДУВАТИ ТУ РОЗМОВУ НЕ ХОЧУ, Я НА СТОРОНІ СВОГО СИНА
– Якось так, весь останній тиждень так і було: син повертається пізно ввечері, а на плиті каструлька із злиплими пісними макаронами без масла, – розповідає 60-річна Олена Георгіївна. – Ну, він один раз мовчки поїв ті макарони, інший. А потім і запитає у дружини – а що, мовляв, у нас зовсім нічого іншого більше немає вдома крім цих макаронів, ну хоч сосисок, можливо, або пельменів з магазину? І тут влітає на кухню теща, руки в боки. Скажи, говорить, спасибі, що тобі, ледареві хоч ті макарони зварили. Ти і на них ще зовсім не заробляєш зараз. Які тобі зараз ще пельмені?
У сина Олени Георгіївни, Павла, дружина на шостому місяці. Пів року тому Павло потрапив під скорочення і довго не міг знайти собі нову роботу. Молоде подружжя переїхало з орендованої квартири тимчасово пожити до батьків дружини.
Павло шукав роботу, а поки суть та діло, влаштувався до свого старого шкільному приятеля в його компанію і їздив по квартирах клієнтів, надавав послуги: кому люстру повісити, кому машину розвантажити, кому кран поремонтувати. Особливими господарськими уміннями Павло не відзначався, але деякі копійки заробляти від випадку до випадку йому все ж вдавалося.
Між своєю основною роботою Павло примудрявся переглядати якісь робочі сайти, розсилати резюме і їздити по різних співбесідах. Сидіти в квартирі у тещі йому було незручно, тому найчастіше він йшов з дому з ранку, і повертався ввечері – так, щоб поменше часу спілкуватися з родичами своєї дружини, які з кожним днем все більше скоса поглядали на її чоловіка. Вдень коротав час де-небудь в парку зі стаканчиком чаю, а то і зовсім на якісь лавці, благо, почалося літо, а на вулиці тепло та сухо. Моніторив інтернет в пошуку підходящих вакансій і чекав замовлень від фірми приятеля.
Тижні довгі складалися в місяці, а нормальної роботи йому все ніхто не пропонував. Теща вже стала скрипіти зубами, дружина зітхала щоразу і відводила очі в сторону.
– І ось вони, мабуть, вирішили мого Павла «виховувати», – сумує Олена Георгіївна. – Самі ввечері прийдуть з роботи всі, поїдять нормально, все приберуть, а йому на плиту тарілку ставлять з пісними макаронами. Скажи, кажуть, спасибі і за це. Ну що, він встав з-за столу, сказав «спасибі», ключ від тещиної квартири на стіл поклав і вийшов з дому. Приїхав до мене в ночі майже, каже – ти не проти, якщо я поживу у тебе пару тижнів? Я, звичайно, вражена була таким подіям, але в душу лізти не стала, кажу, живи, звичайно, сину.
Роботу Павло знайшов буквально на тому ж тижні, як переїхав до матері. Але ось неприємність яка сталася – миритися з дружиною і переїжджати в квартиру до них він зовсім тепер не поспішає. Більш того, Олена Георгіївна краєм вуха чує, що син придивляється собі якесь житло в оренду. Про дружину, яка чекає дитину, ріелтору не говорить ні слова, і з дружиною зовсім ніяких варіантів не розглядає, з нею він не радиться зовсім.
Не планує, здається, зовсім забирати її від тещі.
– Днями я отримаю першу зарплату і з’їду від тебе, мамо, буду жити окремо, – повідомив він недавно за сніданком. – Спасибі тобі, що дала притулок, впустила пожити до себе.
А вдень, коли син був на роботі, дзвонили моя невістка зі свахою. Жалілися, що Павло з ними ні зустрічатися, ні говорити не хоче, дзвінки їх відразу скидає, а сам перетелефонувати не хоче. Повідомлення він, звичайно, читає, але відповідати не хоче. Що він думає робити запитували у мене.
– Досить вже так себе поводити нерозумно, доросла людина він все таки, – заявила мені сваха. – Скажіть йому. У них дитина скоро буде мала. Нехай повертається до дружини в сім’ю.
Ніякої провини перед зятем теща не відчуває, навпаки – впевнена, що Павло знайшов хорошу роботу тільки завдяки їй. Не було б такої поведінки з її сторони, то він, мабуть, до цих пір би бігав по району та бабках лампочки вкручував. А як посадили на макарони, то він знайшов роботу на днях.
Тільки ось висновки з ситуації чомусь Павло зробив абсолютно неправильні, вважає теща. Не розуміє, що макаронами без масла його годували для його ж блага, щоб він швидше знаходив правильне рішення.
А Олена Георгіївна в цій ситуації на стороні свого сина. У важкий момент показали себе родичі не з кращого боку. А як тільки почули, що у Павла в житті все налагодилося, тут як тут, з’явилися. Тільки з грошима, виходить, він їм і потрібен?
А Павло вирішив, що в тій сім’ї йому там не раді і дитину настроять проти нього, тому повертатися до дружини і не думає.
Фото ілюстративне – uniquemindcare.