Я, як і всі дівчата, працюю, чоловік так само працює. Разом 2 роки, рік із них в офіційному шлюбі. Перед весіллям я змінила роботу на ту, яка ближче до душі (пов’язана з авто), плюс до цього у свої вихідні дні займаюся нарощуванням вій.

Рішення зіграти весілля було виваженим та обдуманим. До весілля з чоловіком були чудові стосунки, завжди були комплемінти, увага і таке інше.

Після весілля десь за місяць все змінилося. На мене просто чоловік перестав зважати, жили як сусіди.

Я з ним постійно про це розмовляла, у відповідь тільки чула те, що він зміниться та інше, але змінювався він лише на тиждень, далі все по колу, знову розмови та обіцянки.

А на новому робочому місці мені став приділяти увагу чоловік. Я приймала його залицяння, тому що чоловікові не було до мене справи, і я була на межі розлучення (чоловік знав, що я хотіла розлучитися з ним, але нічого не робив).

Спочатку це було просто миле спілкування, обід за одним столом, кожне ранок він мені приносив різні ласощі, взимку в ожеледицю супроводжував мене до роботи.

На Новий рік подарував обручку з білого золота і кликав із собою зустріти Новий рік у Пітері (відмовилася). Далі був приємний час проведення разом, поцілунки (інтиму не було).

Загалом, тривало все протягом чотирьох місяців, я тягла гуму, постійно чогось боялася, та й чоловіка було шкода.

Зрештою, цей чоловік просто втомився на мене чекати і слухати мої обіцянки (сама винна), у результаті наші стосунки закінчилися.

Ми працюємо разом, і я відчуваю напругу між нами, мені здається, що в нього ще є якісь почуття, а я зрозуміла, що люблю його і мені зараз дуже тяжко.

Не розумію, що мені робити та як бути далі. Думала поговорити з ним і зізнатися у своїх почуттях, але дуже боюся безглуздо виглядати в його очах і отримати відмову. Як не розумію.