Коли виходила вдруге заміж, у мене була вже семирічна дочка від першого шлюбу. Катруся була з характером. Можливо  тому, що я тривалий час їй у всьому потурала. Адже в неї не було тата. І мені хоч якось хотілося заповнити цю прогалину, щоб вона не відчувала себе напів сиротою.

Катруся швидко зрозуміла, як можна мною маніпулювати і вправно цим користувалася. Аж поки я не вирішила вдруге вийти заміж. Дочка дулася на мене тривалий час, що означало незадоволення мною через бажання узаконити свої стосунки з Олегом.

З ним я стрічалася вже майже три роки. Останнім часом вирішили все-таки жити разом. Коли про це дізналася Катя, то почала протестувати. Тупала ногами і здіймати істерику.

За кілька днів я її поставила на місце. Сказала, що так має бути. Мені одній важко. І не їй, дитині, вирішувати.

Друга хвиля протесту розпочалася, коли дочка дізналася, що в неї скоро народиться братик. Цього разу вгомонити дитину було вкрай важко. Вона й слухати не хотіла про народження братика. Сказала, що з його появою втече з дому.

Знаючи свою дочку, я вирішила питання вирішити по-іншому.  Завезла дочку до бабусі, тобто своєї матері.

Звісно, що мені було шкода дитини. Але й потурати її егоїзму також уже не могла. Йшлося про народження сина і спільне життя з Олегом, що було для мене вкрай важливим.

Надіялася, що дочка трохи повередує і заспокоїться. Однак мала була доволі впертою. Від свого не відступала. Росла впертою і егоїстичною.

У мене з Олегом склалося все доволі добре. Син народився богатирем. Усе було б чудово, коли б не Катруся. Часом думала про неї і картала себе, що не зуміла знайти з нею спільну мову.

Джерело