Ми все ж в п’ятницю, як і було заплановано, відсвяткували день народження нашої Мартусі. Всі дітки були щасливі появі аніматорів, і загальною обстановкою. А вже в суботу ми запросили додому кумів, родичів і найближчих друзів. Свекруха трішки запізнилася, а коли зайшла, на ній лиця не було. А потім при всіх гостях стала плакатися.

У нашої дочки намічався ювілей. Ми вирішили відсвяткувати шикарно, адже зазвичай святкуємо у сімейному колі. Чоловік був не проти, тож ми почали готуватися. Марта хотіла запросити 9 друзів, шестеро з яких – однокласники. Родичів ми вирішили покликати на вихідні, щоби святкування не вийшло сумбурним.

– Треба сказати сестрі, що її доньку теж чекаємо. Правильно? Що племінниця робитиме серед дорослих? А у кафе будуть аніматори та розважальна програма, — сказав чоловік.

Відразу хочу сказати, що стосунки із зовицею у мене не дуже хороші. Ми дотримуємося нейтралітету, щоб наша неприязнь не стосувалася інших родичів. Доньці Лілі 8 років. Я не можу сказати, що моя Марта з нею товаришує, але запросити на свій день народження погодилася.

Свекруха всіляко намагалася їх зблизити, але зараз не це головне. Ми вирішили відзначити дитяче свято у п’ятницю, а дорослих зібрати в суботу. Неділя залишиться для відпочинку та прибирання.

– В п’ятницю? На п’ять? Добре. Нехай Богдан заїде за Златою, гаразд? Ну все, домовилися, – сказала сестра чоловіка телефоном.

Марта запросила всіх друзів і почала чекати свята. Ми вибрали кафе неподалік будинку, щоб усім було зручно добиратися. Усіх мали привезти батьки, а за племінницею мав заїхати мій чоловік. Ми купили все для святкування, вибрали дочці сукню і потроху готувалися до посиденьок дорослих.

Коли вже було все готово, мені зателефонувала Ліля:

– Слухай, у нас же заняття на 5 по вокалу. Можеш перенести?

– Ліля, вибач, але Марта вже всіх запросила. Тим більше якщо збиратися на 7 годин, для дітей це буде пізно. Пропустіть одне заняття, це ж не страшно.

Щоб ви розуміли, зовиця з самого дитинства тягає доньку по різних заняттях. За свої 8 років вона лише у боксі ще себе не пробувала. І фігурним катанням займалася, малюванням, і на танці ходила. Тепер у них нове захоплення – вокал.

Всі гуртки платні, хоча Ліля сама виховує доньку і особливих здібностей вона не має. Вона всім намагається довести, що її Злата неймовірно талановита, але я цього не помічаю. Їй, певне, просто подобається трясти гроші з колишнього чоловіка.

– Ти що? Ти знаєш, скільки я віддаю за ці уроки? Злата не може прийти на 5:00! – Вигукувала в слухавку родичка.

– Я вже замовила кафе та аніматорів, нічого скасувати не буду. Підтягніться пізніше, адже на одну Злату ніхто не чекатиме, — відповіла я.

– Тобто моя донька приїде, коли на столі залишаться самі недоїдки? Ми, між іншим, подарунок вже купили, а ти не хочеш перенести свято!

– Не хочу. Вирішуй свої питання сама.

Чоловік мене повністю підтримував. Злата не прийшла у призначений час. Мало того, зовиця навіть у суботу не з’явилася. Свекруха з порога почала з’ясовувати стосунки і при всіх гостях заявила:

– Златка весь вечір проплакала, бо сестра без неї святкувала. Некрасиво ви зробили.

– Ліля не захотіла скасувати вокал. Мало того, вона могла одразу сказати, що вони мають заняття, а не за два дні до дня народження. Якщо хтось тут винен, то тільки вона, — я не стрималася.

Загалом, свекруха весь вечір псувала всім настрій своїм виглядом, а зовиця передала мамою подарунок. У подарунковому пакеті лежав звичайний блокнот із єдинорогом. Витратилася, називається. Та й не ціна важлива, а саме ставлення. Ми зробили висновки.

Фото ілюстративне

Джерело