Влітку ми вирішили з подругами полетіти відпочити на море. Спекотне сонце, морські хвилі, коктейлі та красиві чоловіки. Це була найкраща відпустка у моєму житті. В останній вечір відпочинку я познайомилася з Сергієм. Високий, статний, мужній – цей чоловік одразу запав мені в душу. Ми провели разом ніч. Все було просто казково, мені здавалося, що я найщасливіша дівчина на всьому світі. Та наступного ранку наша казка закінчилася. Я вимушена була повертатися додому.

Мої подруги посміювалися з мене та радили забути свій випадковий роман. «Катю, нічого путнього з цього не вийде. Отямся! Яке кохання, ти бачила його один раз й не факт, що ви знову зустрінетеся!»

Попри мою швидку втечу, Сергій про мене не забувся. Знайшов мою сторінку в соціальних мережах й ми почали переписуватися. У нас виявилося дуже багато спільного. Все було б прекрасно, окрім однієї обставини – ми жили в різних містах. Стосунки на відстані приречені на провал. Ми прекрасно це розуміли. Я хотіла якомога швидше зустрітися зі своїм коханим, тому прийняла рішення переїжджати. Покинула роботу, відмовилася від квартири, яку батьки подарували за умови, що я залишуся. Посварилася з друзями, які не здобрювали мій вчинок, та подалася до коханого. Через місяць ми були разом! Ми більше не хотіли гаяти ні хвилини, тому одразу ж одружилися.

Жили ми з мамою Сергія. У неї була простора трикімнатна квартира. Місця на всіх вистачало, але це все одно не влаштовувало Олену Віталіївну. Увечері вона хоче відпочити, тому нам з чоловіком заборонено шуміти чи голосно розмовляти. Куховарити на кухні мені заборонено, бо я  лише продукти переводжу. Запрошувати додому гостей не можна, бо це не наш дім, тому нічого сюди всяких водити. Найгірше те, що ми не могли дати відсіч, тому що нас одразу б виселили з квартири.

Все стало  набагато гірше, коли я народила сина. Тепер я вимушена була слухати зауваження та критику цілий день. Дитина голосно кричить, часто вночі прокидається – а свекруха ще більше біситься. Коли син підріс, йому не можна було без потреби виходити з кімнати. Крім того, Олені Віталіївна стало дуже тісно, бо ми займаємо більшу частину її квартири.

Зрештою ми не витримали більше такого життя й вирішили переїхати на орендовану квартиру. Спершу було важко. Ми обоє працювали зранку до ночі, поки дитина була в дитячому садочку. Грошей не вистачало, бувало часом не було за що купити продукти.Тоді Сергій влаштувався на другу роботу, а я знаходила якийсь підробіток. Разом ми подолали цей важкий період в житті й через деякий час зуміли купити в кредит власну квартиру.

Хтось скаже, що я дурна, що покинула своє комфортне життя не зрозуміло заради чого. Але для мене головне, що я щаслива мама й кохана дружина.

Джерело