Як сказати дружині, що я не хочу, щоб її син від першого шлюбу жив із нами? Розумію, що всі мене одразу кинуться засуджувати, але річ у тому, що на початку стосунків дружина сказала, що її син житиме у її батьків.

Хлопчик тоді ще ходив у дитячий садок. Я погодився, що забиратимемо його зрідка, і планував мати своїх дітей.

Цього року він пішов у перший клас, тож дружина забрала його до нас. Теща та дружина вирішили, що він має рости в сім’ї.

Але мене навіть ніхто не запитав. Так, я живу у квартирі дружини, раніше жив із батьками, одружений не був.

Але я не розумію, чому я повинен займатися чужою для мене дитиною? Має рідного батька, хай і забирає його до себе.

У нас через цього хлопця постійні сварки. Дружина багато часу приділяє йому, а на виконання домашнього завдання йде майже весь її вільний час.

Ще й на курси англійської його записала! Коли затримується на роботі, просить мене забрати його звідти.

Мені здається, дружина так спеціально робить, щоб зблизити нас, але я розумію, що ніколи не зможу його полюбити як сина.

І ось учора дружина сказала, що не хоче поки що спільних дітей, бо я показав себе неважливим батьком. Я в шоці! Як вона може порівнювати рідного сина та пасинка?

Мені шкода, що я стільки часу витратив на цю жінку, сподіваючись створити з нею щасливу сім’ю, незважаючи на те, що вона розлучена. За цей час міг би вже одружитися з вільною дівчиною та мати дітей.