Галя та Рита були сусідками по вулиці. Дівчата і на танці разом ходили, бо зручно додому ввечері повертатися.

Якщо темно, не страшно йти вдвох. Адже не завжди проводжаючі є.

Якось познайомилася Галя з Ігорем, і він став до неї ходити, залицятися.

Щоб веселіше було гуляти вечорами, Ігор привів через тиждень із собою та приятеля Сашка, якого познайомив із Ритою.

Сашконе міг не сподобатися Риті: високий, симпатичний, з темним кучерявим волоссям.

До того ж він умів грати на гітарі та співати пісні.

Компанія почала збиратися разом, то в одному будинку, то в іншому, танцювати в клуб ходили.

Дівчатам стало веселіше. У Галі з Ігорем одразу роман закрутився. Видно було, що вони симпатизують один одному.

А ось Рита придивлялася до Сашка. Хоч і видний хлопець, а було в ньому щось чуже їй. Але що? Поки що дівчина не могла зрозуміти.

Сашко, як їй здавалося, намагався подобатися всім. При зустрічі вдома Саня одразу брав гітару і починав співати одну пісню за іншою, а Галя, Ігор та Рита слухали, іноді аплодуючи.

Сашку це подобалося. І він співав вечорами безперервно.

Так минало чимало часу, а Сашко співав і співав, а потім починав розповідати про себе: де і як він навчався грі (а був він самоучкою), як брав участь в училищному ансамблі, які місця вони займали на конкурсах пісень тощо.

Ігор із Галею невдовзі йшли, втомившись від його оповідань: їм хотілося погуляти наодинці.

У слухачках залишалася Рита. Скромна і мовчазна дівчина решту вечора продовжувала слухати Сашкові пісні, оповідання, потім анекдоти.

Незабаром Ігор із Галею подали заяву до ЗАГСу. Рита тішилася за подругу. А Галя її запитала:

-Ну, з нами все зрозуміло. А як у вас із Сашком? Чи подобається він тобі?

Рита почервоніла і кивнула. Нещодавно Сашко поцілував її вперше після танців, проводжаючи додому.

Цей поцілунок був для Рити першим у її житті, хоч їй і виповнилося нещодавно вісімнадцять років.

Але Рита не таким уявляла собі ні перший поцілунок, ні перше кохання. Їй було лише цікаво, все вперше – незвично.

Вона раділа, що хоч комусь подобається, але кохання як у кіно, як у романі, звичайно, вона не відчувала.

Про це вона розповіла подрузі. Галя задумалася. І потім сказала їй:

-Мені вже двадцять два. І я люблю Ігоря. І ніхто мені більше не потрібний. А ти молодша. Куди тобі поспішати? Нікого й не бачила, окрім Сашка. Не виставляй його. Він хлопець позитивний. Сама потім зрозумієш: твоя людина чи ні. Придивись. Все співає вечорами?

-Все співає, – засміялася Рита. – Щовечора концерт. На мене не дивиться. Красується переді мною, наче артист на сцені… А мені ж не цього треба.

Рита знову почервоніла. А Галя її зрозуміла.

-Ні, мій Ігор, як прибіжить, так мене обнімає, то не націлуємося. Бачу – любить. Чекає не дочекається весілля.

Рита посміхнулася і зітхнула.

На наступному побаченні з Сашком вона завела мова про майбутнє весілля Галі та Ігоря. Потрібно було обговорити: який подарунок подарувати молодим.

-Потрібно щось сімейне, щоб для дому. Корисне. Галя – господиня. Потрібно в неї запитати, вона й вирішить, що їм треба.

-Ні, – різко раптом відповів Сашко. – Хазяїном у будинку повинен мужик бути. Інакше, це не сім’я. В Ігоря треба питати, а не в Галі. Чоловік головніший за дружину.

-Що? – мимоволі вихопилося у Рити. – Це чому ж? З чого ти взяв, що мужик?

-З того. Дружина має слухатися чоловіка у всьому. Чоловік у будинку – найголовніше.

Сашко дивився на Риту невдоволеним поглядом і навіть почервонів від її заперечення. А Риту понесло:

-А-а, он як…

-Тільки так! – майже кричав Сашко. – Я, наприклад, підкаблучником ніколи не буду. І нізащо крутити собою жодній жінці не дозволю!

-Та кому треба тобою крутити. Дуже треба, – різко сказала Рита.

А Сашко вже встав і повернувся до виходу, уникаючи неприємної розмови. А невгамовна Рита слідом йому говорила:

-Чим крутити? Бути головою – треба ще голову на плечах мати, а в деяких її немає. Тільки гадають, що розумні…

Але Сашко вже не слухав її, він, гримнувши дверима, вийшов на двір. На тому чи кохання, чи дружба цієї парочки і закінчилася. І сміх і гріх.

А у Рити немов полегшення настало. Друг-співак зник так швидко. Вона майже не згадувала його.

За кілька років Галя якось нагадала Риті про Сашка. Виявляється, він одружився з дівчиною старшою за нього років на п’ять.

Вона – музикант за фахом.

-Зіспівалися! – сміялась Галя. – Їй під тридцять, треба було виходити заміж. Вона в рота йому заглядала, коли їй співав, ось і одружився!

-Звідки ти знаєш? – запитувала Рита.

-Моя двоюрідна сестра – її однокласниця. Все мені розповіла.

-Ну і як? Щасливий тепер наш співак? – усміхалася Рита.

-Що ти… Прожили вони лише кілька місяців. Вона вагітна. А він як почав гуляти. У цьому ж місті, не дуже й заховаєшся. Вони машину в кредит взяли, то він на цій машині по кущах, по лісах. Його скільки разів бачили з дівками в машині. Бідна дружина…

-Треба ж. Ось мене Бог відвів вчасно тоді, – похитала головою Рита. – Все що не робиться на краще. Ніколи його не згадувала і не шкодувала. Тепер у мене Сергій є…

-На весілля не забудь запросити, подруго.

-Обов’язково. Ми вже збираємось призначити дату… Ти підеш дружкою?

Галя та Рита обнялися.

Мало чого у житті не буває! І помилки, і курйози, і зустрічі, і розставання. Усі ми такі різні. Але всі хочуть любити і бути щасливими. Рита тепер також була щаслива.

-Не важливо, хто буде головою в нашому домі, – думала вона. – Хоч і Сергій. Ради Бога. Аби був мир і спокій, любов та вірність. І діти… Обов’язково діти!

Джерело