Хоч мене про це і попереджали, але я не вважала, що різниця у статках може стати на заваді сімейному щастю. Справа в тому, що мій чоловік з багатої солідної родини. А я – з простої сім’ї, мої батьки все життя важко працювали, щоб принести хоч якусь копійку в будинок.

Ми з Олександром познайомилися два роки тому. Відразу закохалися в один одного з першого погляду. Він познайомив мене зі своїми батьками і вже з першої зустрічі я зрозуміла, що не сподобалася його батькам, особливо його мамі. Не про таку невістку вони мріяли.

Їх не влаштовувало що я з простої сім’ї. Як мені розповів Олександр, його мама вже давно знайшла йому наречену і вона вважає її ідеальною партією. Ця дівчина з багатої сім’ї і батьки їх дружать давно, але Олександру ця дівчина не подобалася і він не збирався одружуватися з нею.

Через кілька місяців Олександр зробив мені пропозицію. Я погодилася без жодних вагань. Я була щаслива, я його дуже сильно любила. Коли про це дізналася його мама, Олександру було непереливки. Але він твердо настояв на своєму, і ми одружилися.

Жили ми у батьків Олександра, квартира у них була дуже велика і ми всі вміщалися. Коли Олександр був на роботі, свекруха мене діставала, часто говорила мені не дуже приємні речі, показуючи своє невдоволення мною. Свекор же ставився до мене нормально і завжди захищав мене.

Олександр працює у великій фірмі, він обіцяв мені, що скоро заробить на власне житло, а поки просив трохи потерпіти. Але одного разу Олександрові прийшлося поїхати у відрядження на три тижні. Свекор мав летіти з чоловіком і я розуміла, що залишаюся вдома один на один зі свекрухою.

Чоловік поїхав а я пішла в магазин за продуктами, щоб менше бути разом з Оленою Вікторівною. По поверненню я побачила свекруху в моїй кімнаті. Кімната була перерита. Вона звинувачувала мене в тому, що я вкрала у неї золоту каблучку, тому більше нікому, адже вдома я була одна. Розумієте, я не чіпала речей свекрухи ніколи, але вона не хотіла слухати мої виправдання.

Олена Вікторівна вирішила скористатися шансом, що Олександра нема вдома, і позбутися мене. Вона зібрала мені валізи, і виставила їх разом зі мною на поріг. Я поїхала до своїх батьків, не знаючи що робити. Все б нічого, але днями я дізналася, що чекаю дитину. Олександр про це ще нічого не знає.

Я збиралася йому це сказати по приїзду, сюрприз влаштувати. Я взяла себе в руки і вирішила дочекатися приїзду чоловіка. Думала, що він приїде і забере мене. Минуло три тижні, але він так і не приїхав. А потім я дізналася від спільних знайомих, що Олександр вже зустрічається з іншою, бо його матуся сказала йому, що я його зрадила.

Я вирішила піти до них додому і поговорити з своїм чоловіком, але він навіть розмовляти зі мною не став. Я не можу повірити, що Олександр міг повірити у все це.

Я зізналася Олександру, що чекаю від нього дитину, але він засміявся і сказала «Ти думаєш, я повірю що він мій?» «Хочеш спихнути на мене чужу дитину?».

Щось пояснювати було марно, він мене не чув. Очевидно, мама добре попрацювала. Через два місяці ми розлучилися. Я не сказала в суді, що чекаю дитину, інакше, процес затягнувся б.

Олександр дивився на мене з таким осудом, що витримати це було неможливо. Свекруха ж не приховувала свого задоволення від перемоги. Я не знаю що мені робити. Як він так міг повірити у все, що сказала йому мама.

Фото ілюстративне – province.