Чоловік та дружина поїхали до торгового центру. Хоча час був поганий. Чоловік втратив роботу, а потім серйозно захворів. Підозрювали найгірше, але поки він тільки здавав аналізи. Так собі аналізи. Він сильно схуд і ослаб. І все йшло довго, болісно – черги, очікування потрібного лікаря, грошей не було майже. Дружина працювала у дитячому садку.

І чоловік продав свою стареньку машину, щоб було на що жити та лікуватися. І вже багато витратили. Але ж треба хоч іноді розвіятися і погуляти в гарному місці. Уявляти, що ти можеш це купити, і це…

У магазині дружина побачила гарне пальто, бузкове, пухнасте таке. І стояла, милувалася ним… Чоловік тихенько підійшов, теж почав дивитись, – не на пальто, на дружину. Вона так давно не усміхалася, не раділа… Пальто було дороге. Продавець вмовила дружину приміряти – ну просто як на неї пошито! І чоловік сказав, що беремо! Все, я пішов платити! Хоча грошей у нього було саме на це пальто – все, що залишилося від старої машини…

Ох, як тішилася дружина! І як вона сердилася! Ми ж хотіли просто прогулятися, подивитися. Чого ж ти? На що будемо жити? Хоча чоловік у глибині душі думав, що жити не буде. Зовсім було погано. Просто він дружині нічого не сказав, от і все. Він йшов, усміхався блідими губами і ніс гарний пакет із покупкою.

Ну от а потім він цей пакет залишив в автобусі. Або на зупинці. Втратив, коротше кажучи. Йому було недобре, голова паморочилася. І якось він випустив цей пакет із рук, – так буває. Вони приїхали, вийшли з автобуса, дійшли до будинку… Тут дружина запитала: “А пакет де?”… Немає пакета. І як вони не шукали, не бігали, – немає.

У звичайний час дружина почала б сваритись і кричати. І плакати, мабуть. А чоловік почав би у відповідь нападати і говорити: сама несла б свій пакет! Дивись за своїми речами сама! Але він нічого не говорив, зовсім розчавлений і вражений втратою. Сидить удома в коридорі і мовчить. Дивиться в підлогу.

Дружина підійшла і тихо сказала: “Знаєш, Віталіку, нехай з цим пальто закінчаться всі наші біди. І твоя хвороба теж загубиться і зникне. От нехай все погане піде з нашого будинку. Це буде наш викуп!” Це були дивні промови, але вони підбадьорили чоловіка. Він обійняв дружину, і так вони стояли в коридорі. Думали про одне: про хворобу та про смерть. Але вголос цього не говорили…

І знаєте, лиха справді припинилися. Діагноз виявився не смертельним, ліки подіяли, Віталік пішов на поправку. Погладшав, зміцнів, знайшов хорошу роботу на сміттєвозі, – з гарною зарплатою. І дружині додали зарплати. А нову машину взяли у кредит, дуже вдало. Пощастило. Наче й справді з втратою цього бузкового пальта пішли всі біди, спало зле закляття.

А те, що в новинах тоді вони побачили, що якусь жінку в бузковому пальті збила машина, це просто збіг. Або знак. Натяк. Просто пальто дуже помітне, от і все…

І це історія ось про що: якщо втратили щось безповоротно, сильно сумувати не треба. Якщо це річ, а не жива істота. Здавна відомо: підсвідомо людина хоче принести жертву. Відкупитись від чогось. Ми самі це не розуміємо, але так робимо – втрачаємо. Втрачаємо щось важливе та цінне, потім страшно переживаємо, – ми ж цього не хотіли! Хотіли. Просто не усвідомлювали бажання відкупитися.

І треба сказати, якщо річ безповоротно втрачена: нехай з нею підуть усі нещастя та хвороби! І нехай я натомість отримаю найкраще. Будь ласка! І стане на душі легше. А через деякий час справді можна позбутися тяготи і отримати найкраще.

Це дуже древній ритуал, такий древній, що ми забули його сенс. Ви чогось від чогось відкупилися. І вдало відкупилися, якщо річ не повернулася до вас, як перстень царя Полікрата, який не зміг відкупитись від лютого нещастя…

І ще одне. Зі знайденими хорошими речами треба бути обережнішими. У кращому разі, людина, яка їх втратила, зганяє свою образу і гнів на тому, хто знайшов. І бажає всяких бід, – майже як злодії. Одиниці здатні великодушно сказати: як добре, що я втратив гаманець! Який я радий, що хтось його знайшов і не повернув, а взяв собі! На здоров’я! Чесно сказати, так дуже рідко кажуть.

А в гіршому випадку, цінну річ “втратили” спеціально, щоб той, хто знайшов, взяв на себе хворобу і нещастя.

Можна вірити у магію, можна не вірити, але краще не брати. Знову ж таки, свідомість наша “не вірить”, – а підсвідомість – хто її знає? І у будь-якому разі, ми порушуємо давню заборону брати чуже. Не “красти”, навіть “брати” чуже вважалося забороненим.

Ці чоловік та дружина живуть добре тепер. І не хочуть згадувати минуле. Чоловік купив дружині інше пальто, дуже симпатичне, сіреньке. Вони ж кредит за машину платять, на дитину чекають і потім збираються будинок будувати. І довго жити. Тож пальто бюджетне. Попереду ціле життя, тож розкішне пальто вони ще куплять. Наразі інші плани та інші справи. Головне – всі живі. Решта прийде…

^{Ганна Кір’янова}