Майже 6 років тому я зустріла Олександра. На той час він ще перебував в офіційному шлюбі, але переконував мене, що з дружиною вони давно чужі один одному і незабаром вони розлучаться.

– Ми живемо тільки через дитину, – так він казав мені про свою першу дружину.

Я розумію, що зв’язалася з одруженою (на той момент) людиною. Але коли тобі розповідають такі речі, то в це віриш. Олександр оформив розлучення, його син від першого шлюбу приходив до нас, ми з хлопчиком потоваришували, мій син, який свого батька не знає, у чоловікові моєму душі не чує.

А потім чоловік сказав, що хоче спільну дитину. Ми жили на моїй території, машину купили. Щоправда, у кредит, який оформив на себе мій батько. Вийшло так, що мені кредит не давали через маленьку зарплату, а Олександр не міг отримати кредит, оскільки історія кредитна була зіпсована. Гроші за кредит вносили справно, а коли я пішла в декрет, чоловік втратив роботу.

Грошей немає, перед батьком незручно, природно я почала до чоловіка підступати: скільки можна сидіти без роботи, вже кудись влаштовуйся! Але як же, ми ж з амбіціями, ми аби куди піти не згодні. Тож чотири місяці чоловік удома сидів. А коли, нарешті, влітку на роботу влаштувався, то я зовсім його перестала впізнавати: приходить чужий, причіпки до мене почалися з найменшого приводу.

Я відразу здогадалася, що у нього з’явилася інша і я почала чоловіка перевіряти. Мої найгірші підозри підтвердились. Правильно, навіщо вирішувати проблеми, легше від них усунутися.

Я не витримала, запитала прямо.

– У тебе є інша?

Тут усе з чоловіка і поперло, що є, але я сама винна: ​​постійно його дошкуляла претензіями, почала гірше виглядати. Він мені сказав, що я все сама зробила для того, щоб він мене розлюбив.

Я запропонувала продати машину і погасити кредит, бо мені перед батьком незручно. Але Олександр не погодився, сказав, що машина йому потрібна для роботи, без неї йому ніяк.

– Мені аліменти треба платити на першого сина, квартиру винаймати, кредит платити, ще за гараж. І вам тепер доведеться платити аліменти. Мені багато треба заробляти, як я без машини? – обурився чоловік, збираючи свої речі.

– А раніше, –  питаю, – не треба було багато заробляти?

Мовчить. І тут я зрозуміла, що він заробляв на новій роботі, ці гроші йшли не в нашу сім’ю, а на нову пасію чоловіка. І що нам він «допомагатиме» за залишковим принципом, судячи зі списку пріоритетних платежів. Так, у його нової дами серця двоє дітей, їм теж треба…

І речі Олександр збирав із таким щасливим обличчям, такий задоволений був, йдучи до нового щасливого життя…

Я все розумію, що це бумеранг, що на чужому нещасті свого щастя не збудувати. Але чому такий важкий бумеранг?! І що мені робити, я поки що теж не знаю. Син мій плакав, коли тато йшов. Ще одна дитина скоро з’явиться на світ. Як жити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело