В неділю ми поїхали на дачу, так як вже давно мріяли відпочити. Зібралася чудова компанія: моя подруга, син з дружиною приїхали, ну, ми з чоловіком, природно. Донька не поїхала, дачу вона не любить… Чоловіки шашлики смажити пішли, ми на терасі сидимо, балакаємо – я, невістка Олександра і подруга Люба.

Люба каже, добре тут у вас, мовляв. Я відповідаю, добре-то добре, але, мабуть, продавати будемо дачу восени. Треба дочці якось квартиру купувати. Може, як відокремиться від нас, так у неї своя сім’я з’явиться, нарешті…

Дітей у нас з чоловіком двоє – тридцятирічний Назар, який давно відокремився, у нього своя сім’я, правда, своїх дітей ще немає. І старша донька Христина, якій уже 36, а вона досі живе з нами. Дуже хоче заміж, але не виходить. І на сайтах знайомств сидить, і подруги її знайомили – але, на жаль, не складається нічого.

Всі навперебій намагаються допомогти, все дають поради, але толку поки немає.

Дочки мені дуже шкода, у неї на днях був день народження, так вона замість того, щоб радіти, сумувала, навіть нікого бачити не хотіла. Все, каже, погано у мене, в тридцять шість я нуль без палички, ні сім’ї, ні дітей, живу з батьками. Ледве заспокоїли!

Поговорили ми з чоловіком. Вирішили, що треба за будь-яку ціну купити доньці окрему квартиру, і як можна швидше. Це єдине, чим можна допомогти.

Люба, моя подруга, мене підтримала. – Ось, правильно, – каже, – вирішуйте питання з житлом! Буде у неї своя квартира – і особисте життя налагодиться. Зі своїм житлом точно одна не залишиться…

Проблема тільки в тому, що грошей на покупку квартири у нас немає. Христина працює в центрі позашкільної освіти, веде гуртки у дітей. Установа державна, це плюс. Зарплату, хоч і невелику, поки платять. Але що буде з освітою в найближчому майбутньому, особливо з позашкільною освітою, ніхто не знає. Може, і взагалі гуртків тепер не буде, нічого дивного.

У будь-якому випадку, ми з чоловіком розуміємо, що сама Христина квартиру собі не купить ні за що.

Ми з чоловіком теж небагаті, проте, оптимізму не втрачаємо. Зібрали все, що є, плюс вирішили продати дачу. Якщо все зростеться, буде у доньки власна квартира, а там, дивись, і справді особисте життя  дочки налагодиться. Може, ще нам внуків подарує.

Чоловік хотів на пенсію йти, але тепер не вийде. Потрібно буде попрацювати ще років п’ять хоча б, і я якийсь підробіток пошукаю. Ну а що робити, всім зараз нелегко, треба дочці допомогти.

Сидимо на терасі, я це все подрузі розповідаю, вона киває. Невістка мовчала-мовчала, а потім раптом і каже: – Орисе Вікторівно, а чому ви про сина не думаєте зовсім? Дочці квартиру треба, все правильно. А синові?

Я кажу: – Ну у сина є житло, він не на вулиці ж живе…

А вона мені прямо при подрузі заявляє: – Яке це, каже, у нього житло є? Це у мене є житло! Ви, можливо, забули, що син ваш живе в моїй квартирі? І свого майна у нього – тільки те, що на ньому?

Син Назар дійсно живе з дружиною в квартирі, яку Христині віддали батьки. Квартира раніше належала її бабусі. Живуть там вже кілька років, зробили удвох косметичний ремонт, купили собі нові меблі.

Мій Назар зовсім не нахлібник якийсь – працює, заробляє не менш дружини, вдома робить все, що треба. Ну, власної квартири у нього немає, не пощастило. Але дорікати його за це теж не можна.

Ну як так? Що це за родина така взагалі – моє, твоє, хіба можна так? І як невістка посміла заявити таке про чоловіка, мовляв, прийшов без нічого, в одних штанах.

А коли заміж за нього хотіла, мовчала, не висловлювала таких думок. Ну шукала б собі олігарха тоді, з такими поглядами. Але, мабуть, для олігарха теж не підійшла, по якихось параметрах. Так що їй виступати? Нехай подякує, що взагалі заміж взяли.

А вже з приводу того, кому нам з чоловіком купувати квартиру, невістка взагалі не має право висловлюватися. Це взагалі її не стосується.

Вечір був зіпсований. Христина не їла шашлик і ні з ким не говорила, так їй засіла думка про квартиру, яку я ще навіть не купила. Роз’їхалися ми, навіть толком не попрощавшись. А зранку подзвонив син і сказав, що якщо я продам дачу, то повинна поділити гроші на них обох. Я була ошелешена, розумію, що його вже обробила невістка.

От що мені тепер робити? Як купити доньці квартиру так, щоб син не образився?

Фото ілюстративне – ispovedi.