В моєму житті був епізод, коли я зустрічалася з одруженим чоловіком. Правда, про те, що Андрій одружений, я не знала. З Андрієм ми зустрічалися пів року. Я вже готувалася до весілля, була впевнена, що пропозиція не за горами. Якось ми домовилися зустрітися в 10 годині ранку.

Я прокинулася в гарному настрої з думками про майбутнє побачення з Андрієм. Я поснідала і почала збиратися. Зробила собі гарний макіяж і одягла свою улюблену сукню. Залишалося тільки дочекатися дзвінка від Андрія. Але час минав, а дзвінка все не було. Я вже почала хвилюватися, що ж могло таке статися, що він не дзвонив мені. Стрілки на годиннику безжально йшли вперед…

З’явилося якесь недобре передчуття. І я вирішила подзвонити йому сама. Він не відповів. Я почала сильно хвилюватися, але думати про погане не хотілося. Через пів години я знову набрала його номер. Через кілька гудків Андрій все-таки відповів, але наша розмова була зовсім не про те, про що я хотіла почути. Він сказав, що ми більше не можемо бути разом, у нього є дружина і дитина.

Я не хотіла вірити в його слова, благала сказати, що все це неправда. Але  все підтвердив і сказав, що як і раніше добре до мене ставиться, але не може обманювати мене і повертається до родини. А мені порадив все забути і пробачити його.

На цьому наша розмова була закінчена. Я ще довго не могла прийти до тями після почутого, не знаходила собі місця від його підлості. Час минав і він більше не з’являвся в моєму житті. Через кілька днів після розставання з Андрієм, мені зателефонувала подруга і запропонувала зустрітися, прогулятися з друзями, відпочити.

Мені дуже не хотілося куди-небудь йти, а тим більше зустрічатися з кимось. Але подруга не хотіла здаватися, тому я пішла з нею. Ми зустрілися з нею в центрі міста. Вона прийшла зі своїми друзями, яких я раніше не знала. Ми познайомилися, вирішили піти в кафе. Серед її друзів були дві дівчини і один хлопець, його звали Олексій.

Він був в парі з однією з дівчат, але справжніх відносин я між ними не помітила. Зате звернула увагу, як небайдуже він дивився на мене, хоча особисто мені він зовні зовсім не сподобався. У кафе ми весело проводили час. Потім практично до самого ранку гуляли по місту.

Але думки як і раніше були зайняті Андрієм. Коли всі почали розходитися додому, ми обмінялися номерами телефонів. На наступний день мені подзвонили з невідомого номера. Я, не думаючи ні про що, відповіла. Це був Олексій. І знову ж таки наша розмова була не про те, про що я думала спочатку. Він зізнався, що я йому дуже сподобалася, запропонував зустрітися, познайомитися ближче. М’яко сказати, я просто була ошелешена.

Адже він мені не так вже й сподобався, та й ні про які нові відносини я поки і думати не могла. Я обіцяла йому подумати. Подзвонила нашій спільній подрузі, поцікавилася ним. Вона охарактеризувала його більш, ніж позитивно. І я вирішила випробувати свою долю, дати шанс новим відносинам. Так, ми почали зустрічатися з Олексієм і пізнавати один одного все ближче. На мій подив, я почала забувати про Андрія.

А Олексій здався мені дуже цікавим, чуйним і надійним. Я почала закохуватися в нього. І все думала про те, як же я не хотіла йти в той день на прогулянку, ще не знаючи про те, який подарунок піднесе мені там доля – подарунок всього мого життя.

Через рік наших зустрічей ми одружилися. Зараз ми щасливі в шлюбі вже десять років, і у нас двоє прекрасних дітей.

А про Андрія я навіть не згадую. На закінчення хочеться сказати, що не варто зациклюватися на одних і тих же відносинах, потрібно вміти відпускати людину, і давати собі шанс на нові міцні справжні стосунки. Бог ніколи нічого у нас не забирає, не даючи взамін чогось кращого.

Фото ілюстративне – freepik.