Одного разу на перехресті зустрілось двоє жінок. Було те, що двох їх об’єднувало – спільний чоловік. Одна йменувала себе його дружиною, а інша – коханкою. І от вони вирішили його обговорити.

– От поясни мені, чого ти з ним живеш? Він же скупий, дурний, а ти красива! Він просто не гідний тебе!

– Ну, тут ти не права! – відповіла коханка. – Зі мною він і щедрий, і сміливий, і найрозумніший! От, поглянь на мене, на мені й шуба є, і прикраси…

– Ні, ну, це ти мене вже обдурюєш! Він мені квіти останній раз дарував перед одруженням, а про прикраси та шуби взагалі мовчу! Не впевнена, що він знає, де це навіть продається!

– Ой, то лише для тебе так! Він дуже мудрий чоловік, постійно щось нове дізнається, мені з ним завжди цікаво. Я завжди у нього поради прошу, і він той самий, до кого варто дослухатися.

– Ой, ну це ти вже перегнула палку! – злісно відповіла дружина. – Нічого він не читає, постійно говорить якісь дурниці, аж вуха закрити хочеться. Та й про сміливість ти там говорила, то це все неправда! Він ніколи мене навіть ввечері з роботи зустріти не хоче!

– Та ні, неправду ти говориш! Він завжди мене зустрічає, від всього охороняє, по дому допомагає. Я відчуваю, як квітну поруч з ним!

І кожна з жінок розповідала про одного й того ж чоловіка. Шкода лише, що вони не розуміли, що такий різний чоловік був тому, що на нього впливало ставлення жінки.

Джерело