У мене є сусід Дмитро Петрович. Йому 70 років. Ми часто з ним граємо у шахи на лаві біля під’їзду або просто спілкуємось.

Одного разу він відкрив мені душу:

«Я хочу розділити майно між своїми дітьми порівну. Не хочу, щоб вони ображалися. Квартиру, гараж, дачу, машину… Усе порівну. У мене є деякі заощадження. Нехай половина піде на моє поховання, а інша їм залишиться. Хочу, щоб вони порівну і гроші розділили!»

Дмитро Петрович багатим не був. Все, що в нього було, далося йому важкою працею. Кожну копійку чоловік відкладав. Квартиру з покійною дружиною купили. Батьки їхні допомогли, коли вони ще молоді були. Машину самі вже купили. Дача у передмісті залишилася від діда його. А гараж придбав, коли на пенсію йшов. Зараз дачу здає в оренду. Хоч якась копійка є до пенсії.

Хотів спочатку продати дачу та гараж. А потім передумав це робити. Мовляв, нехай діти вирішують самі, що з ними робити.

Син старший гарно влаштувався у житті. Він працює на достойній посаді, швидко підіймається по кар’єрних сходах. Грошей має достатньо. Є у Віталика трикімнатна квартира. Ще й ділянка для дачі під Києвом, яку він зараз облаштовує. Є у сина Дмитра Петровича ще й дві машини: його власна і дружини.

Розповідав мені Дмитро Петрович: «У них навіть домогосподарка є. Невістка моя не працює ніде. Ходить все по якихось салонах та на курорти відпочивати їздить. Діти відвідують різноманітні гуртки та секції. Одним словом, у сина все добре. Він мене ніколи не кидає. Фінансово мені допомагає, ремонт на дачі зробив, придбав мені новий телевізор та холодильник. До сина в гості я рідко їжджу, а все тому, що не звик до такої розкоші та багатства, як у них. Навіть не знаю, як себе там поводити!

З донькою теж стосунки чудові. І вона мені завжди допомагає, що не попрошу. Тільки життя у Інни не дуже добре склалося. Коли донька завагітніла, вона вийшла за Михайла. Та розлучилися вони вже через два роки. Мій колишній зять аліменти не платив, а ще й кредит на Інну повісив.

Я, звичайно, доньці допоміг. Не міг я її у біді залишити. Сама б вона не справилась. Тому через декілька років кредит ми погасили. Тепер вона оформила іпотеку, щоб не бігати по чужих квартирах. Тепер же і онучка моя вагітна!»

Щоправда, чоловік повідомив, що онучка його, Ліза, завагітніла у 18 років. Батько дитини втік, одружуватися він не мав наміру. Та Ліза не впала у відчай. Вона згадує, що мама була у неї сильною і виховала її сама. Тому бере приклад з мами.

«Звісно і онучці буду допомагати. Вибору немає. Вивчити хочемо Лізу. Інна без освіти. А жінці необхідно мати професію, щоб, якщо залишиться сама, мала змогу забезпечувати себе та дітей!»

Не можу зрозуміти я Дмитра Петровича. Він, звісно, добрий чоловік. Але чому вирішив поділити свій спадок по заповіту порівну? У його сина й так усе є. Він нічого не потребує. А у доньки ось такі проблеми.

Я зробив би усе по-іншому та більшу частину точно відписав би дочці. А як би ви вчинили?

Джерело