Світлана була щаслива, що вийшла заміж за Сергія. ЇЇ хлопець був дуже розумним, гарним та ще й добре забезпеченим. Впливові батьки коханого подарували їм квартиру й машину на весілля, тож вона думала, що попала в рай. До цього ж життя дівчини було тяжким: батьки пияки, а потім життя в дитячому будинку.

А все виявилося не таким, як їй здавалося. В подарованій квартирі вони з чоловіком жити не могли, бо там спочатку йшов ремонт, а потім, коли народилася донечка, свекри їх не відпускали зі свого дому. Як так буває? Буває. Коли живеш чужим життям і не маєш права щось зробити без чийогось дозволу.

Так для Світлани було в батьківському домі її чоловіка. Сергій, коли їхній Марійці було вже два роки, поїхав по роботі за кордон на навчання, яке йому було дуже потрібне, щоб отримати підвищення. Ремонт же в їхній квартирі давно було зроблено, але жінка з дитиною переїхати туди не мала права.

Свекруха Світлани була проти. Вона хотіла, щоб всі рідні жили в її домі, тож навіть слухати не хотіла про те, щоб її маленька онука Марійка жила десь без неї. Бабуся хотіла бачити свою кровинку кожного дня.

Спочатку ж таке життя подобалася всім, але згодом Світлана почала відчувати себе як та пташка в клітці. Їй не можна було кудись поїхати чи піти без чоловіка, а все її життя контролювали свекри. Й навіть камери спостереження поставили у її кімнаті, мовляв, для її ж безпеки. Вона почувала себе нікому не потрібною, бо над її донькою завжди сиділа свекруха.

Якось жінка зібрала свою донечку й нікому нічого не сказавши поїхала в їхню з Сергієм квартиру, де вже був давно закінчений ремонт. Тож через пару годин туди заявилися свекри й мовчки забрали Марійку назад до себе додому. Й мусила тоді Світлана й сама повертатися, через те, що нічого вдіяти не могла.

Коли зателефонувала плачучи чоловіку, то той же її навіть слухати не хотів. Піти в поліцію чи ще кудись за допомогою жінка не хотіла, бо знала, що це зруйнує їхній з Сергієм шлюб назавжди. А далі сталося дуже болюча історія. Яка згодом стала для Світлани порятунком.

Десь через рік повернувся чоловік, і мав наглість привезти з собою вагітну коханку. Тож поки в домі панувала напруга й всі думали, що робити, жінка тихенько зібрала речі, взяла доньку й втекла. Вона поїхала до двоюрідної тітки в село на Півдні крані, яку ніхто з родичів Сергія не знав, навіть він сам.

Перші роки ховалася, а потім перестала. З чоловіком так офіційно й не розлучилася, дотепер так і живе. В страху, що колишні родичі заберуть у неї дитину.

Коли я почула цю історію від Світлани, моєї нової сусідки, то спочатку не повірила, що таке буває в сучасному. А сусідка моя так і живе сама в селі, ростить свою донечку, й ні з ким майже не спілкується.

Джерело