Від коли себе пам’ятаю у нас вдома завжди були тварини: собаки, папуги, черепаха, рибки, кури. Найбільше усі рідні любили собак. Якось я ще маленькою дівчинкою притягла додому малого цуцика, якого підкинули на організацію неподалік якої ми проживали. Хоча у нас тоді вже був старий собака, мені дозволили залишити, з обіцянкою, що я буду його годувати, вигулювати та доглядати.

У нас із Тайсоном були надзвичайно близькі стосунки. Ми проводили багато часу разом: вчили команди «сидіти», «лежати» та інші. У теплу пору року ходили разом на річку. Він став не просто домашньою твариною, а членом нашої сім’ї. Прожив він не мало – вісімнадцять років. Всі дуже сумували, коли його не стало. Я перші дні плакала щоразу, коли згадувала його. Але з часом рана загоїлась.

Кілька днів тому моя сестра принесла додому кота. Я була проти залишати його вдома. Та вона мене не послухала. Сказала, що вона собі буде за ним доглядати та він буде жити у її кімнаті. Коли вона його обіймає, гладить, то в мене пробігає думка, що свого роду зрада Тайсону. Коли він жив з нами всі його любили, частували смачненьким. А тут минуло кілька місяців і вже вся увага на іншу тварину.

Та й до слова і котів я не люблю, собаки мені ближчі. А якого домашнього улюбленця ви оберете для себе?

Джерело