Кожна неділя для Люби, відколи вона в Італії, починалася з того, що зранку вона йшла в церкву, а потім в парк на лавочки, щоб поговорити з такими ж заробітчанками як вона. Кожна розповість свою історію і вже на душі стає легше.

В той день Люба прийшла до подруг за порадою, бо не знала, що їй робити. В Італії вона вже майже 20 років. Поїхала з дому, відсвяткувавши свій 40-річний ювілей. З мамою залишила своїх дітей, 18-річну доньку і 15-річного сина. Роботи вдома не було, чоловіка цікавили лише друзі і чарка, тому Люба прийняла рішення про розлучення. Мама не втручалася, сказала, ти доросла вже, роби, як знаєш.

За дітьми обіцяла дивитися, хоч і мала вже 67 років, та була ще міцна і моторна, сама справлялася з усім домашнім господарством. Люба знала, що залишає дітей в надійних руках.

Любу мама виховувала одна. Батька свого вона ніколи не знала. Отак привела Одарка на світ донечку, Любою назвала, і жила заради цієї дитини. Навіть своїм батькам не розповіла таємниці, через що вони вдома її не прийняли.Пригріла її з немовлям біля себе їхня далека родичка, у якої не було своїх дітей.

Так і жили вони разом, а коли тої не стало, вона свою хату і переписала на Одарку. Нехай маленька, напіврозвалена і стара, але все ж, своя. Коли Любі виповнилося 19, вона зустріла Степана, хлопець був з сусіднього села. Позустрічавшись трохи, вирішили одружуватися. Одарка прийняла зятя до себе в хату.

Незабаром і двійко діточок народилося. Тішилася Одарка онуками, тепер всю свою любов і турботу віддавала їм. А Люба все частіше почала помічати, що помилилася у виборі чоловіка і батька для своїх дітей. За всі роки, що вони прожили разом, чоловікові не прийшла думка зробити ремонт вдома чи, взагалі, думати про зведення нової хати, бо ця вже зовсім стара.

Степан все більше прилягав до чарки, а Люба все частіше думала про розлучення і про те, як допомогти дітям. Першою в Італію поїхала її сусідка. Люба, все добре обміркувавши, теж наважилася на цей крок.

Треба сказати, що жодного разу вона про це не пошкодувала. Було важко, особливо на початках. Але зате у Люби зараз найкрасивіший будинок в селі. Діти виросли. Доньці вона купила квартиру. Але кілька років тому дочка з зятем і дітьми переїхала на постійне проживання в Чехію, зятю там запропонували гарну високооплачувану роботу. Любі залишається лише порадіти за доньку.

В селі, в будинку на два поверхи, який Люба звела за зароблені в Італії гроші, залишився син з невісткою. Нещодавно Люба допомогла сину придбати автомобіль. Тепер збирає гроші, щоб купити ще й квартиру, бо невістка з міста і в селі жити не хоче.

Ще донедавна її 87-річна мама була повною сил, наводила лад вдома, поралася на городі. Але вік бере своє, все почалося з того, що мама почала втрачати пам’ять. Зараз періодами – то нікого не впізнає, то щось пригадує. Таку людину саму вдома без догляду залишати не можна. От і стала бабуся обузою для сина Люби і його дружини.

Син зателефонував Любі в Італію і сказав, щоб та поверталася додому і гляділа свою матір сама. У нього через це почалися негаразди в сім’ї – його дружина не має наміру обходити чужих людей, а йому самому ніколи, бо постійно на роботі.

Люба б з радістю кинула все і поїхала б додому до мами. За 20 років вона вже достатньо заробила. Але вже рік, як вона зустрічається з Франческо. З цим гарним італійцем вона познайомилася випадково, в магазині. Чоловік ровесник Люби, вдівець, без дітей. Живе з своїм літнім батьком. Люба якраз зараз працює у них, доглядає дідуся.

Вперше в житті Люба почувалася щасливою жінкою, бо з чоловіком щастя так і не зазнала. Але тепер їй доведеться робити нелегкий вибір між коханням і мамою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело