Однокласниця зателефонувала Валентині заздалегідь, щоб та відклала всі свої справи і приходила на зустріч випускників. Валентина не дуже хотіла йти на цю зустріч. «Ну, подумаєш, чого я там не бачила? Багато років минуло, як ми всі школу закінчили. Яка мені різниця, хто як живе?», – казала вона Іванові, своєму чоловікові.

Іван обійняв дружину і сказав, що їй обов’язково треба піти розвіятися, навіть пообіцяв, що дасть гроші на нову сукню, щоб вона була красунею на вечорі зустрічі з людьми, яких не бачила багато років.

Навколо них на кухні крутилися діти: п’ятнадцятирічна донька Олена, десятирічний Вадим та дворічна Юля. Вони бігали один за одним і дуже шуміли. В принципі, все як завжди.

Іван сказав, щоб вони бігали десь деінде, і продовжив розмову: «Та сходи, можливо, буде цікаво. А то ти дома постійно, нікуди не ходиш».

Подумала Валентина і вирішила піти, адже багато років у неї одне і те ж, а тут і привід причепуритись є!

Збиралися колишні однокласники у ресторані на околиці міста. У перші хвилини не змовкав гул радісних окликів, багато хто дійсно не бачився роками. І тут, і там чулося: «Ну ти і змінився, прямо до невпізнання!». Поступово всі впізнали один одного, заспокоїлися і сіли за стіл.

Після кількох годин застілля колишні однокласники стали збиратися по групах за інтересами та продовжувати спілкування. До Валентини підсіла трієчниця Марина, жінки не бачилися з часів випускного.

«Ой, Валя, як ти змінилася, погладшала прямо», — безцеремонно почала розмову Марина. – «У тебе троє дітей начебто, так? Мені Галя розповідала. «Так, дві дівчинки та хлопчик», — відповіла Валентина і з ввічливості запитала: – «А як ти ся маєш?».

Марина мрійливо глянула вверх і почала розповідати.

«Та добре я живу, чоловіка і дітей у мене немає. Все на себе витрачаю, працюю у гарній фірмі, отримую багато. Весь світ уже об’їздила від Туреччини до Африки. Одягу стільки, що вже в шафу не поміщається.

А ти, мабуть, і не бачила в житті нічого, крім пелюшок?» — спитала Марина і відразу додала: «Ну та гаразд, це ж твій власний вибір».

Валентина повернулася додому замислена, за звичкою поцілувала чоловіка і пішла у спальню до дітей. Молодші вже заснули, а старша, Олена, ще сиділа в телефоні перед сном.

Валентина прислухалася до сопіння Юлі і посміхнулася, дивлячись на Вадима, у якого ковдра сповзла на підлогу. І подумала: Так, це мій власний вибір. Моє власне щасливе життя».

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело